Ванда, Дженна і Мара були сьогодні на танцях. Мія як і казала не прийшла. Думаю вона була особливо рада після того випадку... А от хлопці були в повній комплектації, стояли біля батутів. Вони стабільно з іншими дівчатами тренувалися в великому залі, де було багато місця. Було п'ятнадцять хвилин перш ніж почнеться тренування. Дівчата навіть після всього не наважувались підійти до хлопців.
Том, Нік і Рей були в трійці акробатів, а Бен був в парі з Ніколь. В нас були різні задачі, але все мало відбуватися одночасно. Танці з акробатичними трюками. Але вони все одно були друзями і теоретичними партнерами дівчат.
— Так дивно тут бути, знаючи що ми спілкувалися поза залом. Наче то ми якісь не такі, не йдемо домахувати їх, — сумуючи заговорила Джен.
— Та то вони стидаються підійти, а не ми сикухи, — заперечила Ванда. — До речі, з яким то ти хлопцем stories виставила.
Дженна аж почервоніла і опустила голову, щоб приховати посмішку, зніяковіла. Але відповіла не зразу. Ніби якісь тортури для дівчат. Бо було капець цікаво.
— Це той про кого ми думаємо? — Мара вже не могла, їм дуже кортіло дізнатися чия то була рука на фото.
— Ну так... І зранку букет квітів відправив з дуже романтичною запискою
Дівчата запищали. Хлопці звернули на них увагу, але подругам було байдуже. Ванда вирішила не розказувати Дженні про подарунок Ніка, її заздрість вб'є, що не їй одній квіти кур'єром привозять під двері.
— Показуй! — Наказала Мара. — Я більше ніж впевнена, що ти зробила фото записки.
Тома і Джен тепер можна було вважати парою. Так думали дівчата. Вони знайомились і між ними точно була симпатія. Вони здавалось були ідеальними партнерами. Вони були ніжні, вірні.
Дженна побігла за телефоном до роздягальні. Поки вона ходила туди й шукала телефон, Мара спитала у Ванди:
— Чому ти їй не розказала? Ти знаєш про що.
— Я не знаю... — Ванда не стала пояснювати, бо бачила що Джен вже підходила.
— Ви про що? — Джен прибігла з телефоном і почала в галереї шукати.
— Та так про те що мене тренер зупинив був і спитав чим ми займаємось? Я проморозилась.
— Ого, для нього це важливо? О, дивіться! — Вона дала дівчатам телефон, щоб ті прочитали.
Вирази обличчя подруг змінювались з кожним прочитаним словом. Сказати, що вони фігіли це нічого не сказати. Том вважався крутим хлопцем, тож їй пощастило мати з ним справу. Подруги точно знати, що він її не образить.
— Це так класно! Я страшенно рада за тебе! — З захопленням відповіла Мара, а Ванда лише кивнула.
— Що таке Ванда? Заздриш? Мій хлопчик проявляє до мене свої почуття, не те що твій.
Тренер крикнув що починаємо. Спочатку розминка, потім вже репетиція. В ідеалі на початку наступного місяця вони мали виступати. Танець був, майже, готовий. Тож вони щоразу повторювали його. Ванда думала про слова Джени, вони її не зачепили, вона просто була такою людиною і подруги вже звикли. А насправді Ванді було просто байдуже. Її влаштовувало що вони поступово починали зближуватись і не хотіли, щоб інші це обговорювали. Це було для них особистим і недоторканим. Вони добре ладнали, були одночано і друзями й закоханими, їх це влаштовувало. Вони мали багато спільного і любили жартувати один з одним й просто мовчати. Вони були веселі, ніжні й відкриті.
Коли настав час перерви, дівчата і хлопці збиралися разом і обговорювали свої враження від тренування. Том використовував кожну нагоду, щоб залицятися до Дженни. Він обіймав її, цілував її, говорив їй компліменти. Дженна відповідала йому тим же. Вона обіймала його, говорила йому, що він найкращий. Вони були щасливі і закохані. Цукерково-букетний період, чесне слово.
Нік у свою чергу боявся проявляти свої почуття в присутності хлопців і малознайомих людей. використовував кожну нагоду, щоб залицятися до Ванди. Він брав її за руку, тягнув її до себе, говорив їй смішні історії, дарував їй цукерки. Ванда відповідала йому тим же. Вона брала його за руку, прижималася до нього, сміялася з його історій, їла його цукерки. Вони були веселі і дружні.
Мара, Бен і Рей стояли трохи далі, біля стіни, просто спостерігали за цим. Вони не брали участі в залицяннях і не втручалися в них. Вони коментували те, що відбувалося, і ділилися своїми думками. Вони вважали це смішним, дотепним і абсурдним.
— Диви як Нік клеїться до Ванди, а вона навіть не помічає, — з усмішкою сказав Бен.
Мара проігнорувала його, але в душі їй стало неприємно стояти біля нього після таких слів. Це було образливо і якби вона була на місці Ніка то була б такою самою. Ванда відчувалась як неприступна фортеця, яка лише інколи дозволяє побути з нею. Шкода що Бен був таким йолопом і не розумів цього.
— А де ваша ще одна дура? — Спитав Рей.
Мара розуміла, що вони не дуже долюблюють одне одного, але краплю поваги вже можна було мати й так не розкидуватись образливими словами.
— Вона поїхала на екскурсію. Ти хочеш сказати, що ми дури? — Мара прямо спитала, бо їй взагалі не подобалось коли ображали її подруг.
— Ну тільки одна. Вам пощастило що її нема, — Мара у відповідь на це закотила очі, якби тут була Мія вона б вже його забила.
— Охолонь, так вести себе через те що немає дівчини яка тобі подобається це вже перебір і наглість.
— Говорить мені нудна і самотня людина. В мене таких як ви кожен день аж забагато, — щоб не продовжувати цю безглузду суперечку Мара просто пішла до подруг і їх хлопців. Бо навіть Джен не нервувала її так, як це робив Рей. В нього був особливий талант виводити спокійних людей.
Ванда і Мія вже б рознесли йому кабіну якби чули. Хоча вони б задумались чи Мії він справді потрібен. Хоча не факт.
#14184 в Любовні романи
#3017 в Короткий любовний роман
#2244 в Молодіжна проза
#1008 в Підліткова проза
Відредаговано: 11.01.2024