Варто було залишитися

Розділ 4

— Чого така щаслива? Признавайся! — Мара свердлила мене поглядом через екран. 

— Що мені вже щасливою не можна бути? — Ванда театрально підняла брови в здивуванні. 

Дівчата деколи зідзвонювались отак вечорами, щоб побалакати про всіляку маячню. Але Ванда правда аж сяяла. А вони були знайомі не перший день тож подруга це підмітила. Тобто Ванда частіше бувала невдоволена, аніж радісна. Poker face — звичайне обличчя.  

— Можна, але ти якась аж занадто... 

— Ну добре, я тобі по-секрету скажу, але Джен і Мії не кажи. 

— Та добре, добре, — відмахнулась Мара. 

— Мені сьогодні кур’єр приніс букер півоній, — дівчина з телефоном пішла до вази з квітами, щоб показати подрузі. 

— Ого, нічого собі який великий! 

І важкий, Ванда на власному досвіді переконалась, ледь не перекинула поки несла! Але зате яка краса... Дівчина щоразу коли проходила милувалась ним. 

— А від кого? 

— Ти не повіриш... В середині була листівка в якій писало “від Н. для В.”. Ти теж про це думаєш..? Чи то я вже божеволію? 

— Від Ніка?!? Та це кайф! 

— Та я не знаю чи то точно від нього! Писати перша йому не буду!  

— Не переживай, ще сам напише, я тобі кажу-у! 

— Він напевно коштує шалені гроші, — витримала паузу і продовжила. — Страшно навіть уявити. 

— Ну а як ти собі думала? Він гроші получає за те що на змагання їздить. Надалі в тебе буде вкладати. 

— А в тебе що? 

— Та нічого. Буду до скону самотня і щаслива з дюжиною котів. 

— Та ну! Я впевнена ти Бену сподобалась. 

— Він? О ні! Він страшний! Мені такого не треба, — Мара була абсолютно проти такого. — До ре-ечі, ти бачила, що Джен в stories виклала? 

— Ні, а що там? — Ванда пішла назад сідати на ліжко. 

— Там фото двох рук! За ручку тримається з кимось. Думаю то Том! — Мара почала активно кивати.

— Та ти що! До речі, це так дивно, але Мія так ненавидить Рея. Але від цього в мене з'являється азарт, бо я більше ніж впевнена що між ними є почуття!

 — Так впевнена? І що ти хочеш робити?

 — Замкнути їх!

 — Та Мія тебе в'є потім!

 — Хто не ризикує, той не п'є шампанського на їх весіллі.

Ванда почула як на задньому фоні хтось крикнув. Мара обернулась, а через секунду сказала: 

— Вибач, маю йти,мама кличе. Ще потім поговоримо.

Відео дзвінок завершився. Дівчина відкинулась спиною на ліжко. Треба було йти щось робити, але вона не могла думати про щось, крім Ніка Стена. Тільки й думала про те який це був милий вчинок.

 Але в думках одночасно назрівав план. Дуже поганий по відношенню до подруги, але вона була впевнена, що це спрацює. І якраз написав...

 ...Нік написав їй! 

 Нік: — «Привіт! Отримала мій подарунок?»

 О так. Їхні теорії виявились правдою. Ванда була неймовірно щаслива із за цього.

 Ванда: — «Привіт, так отримала. Дякую».

 Нік: — «А що, не сподобався? Ти не любиш такі квіти?»

 Чесно кажучи, Ванда любила все що було пов'язано з Ніком. Хоч може і не могла собі зізнатися.

 Ванда: — «Та ні, дуже гарні, добре пахнуть».

 Нік: — «Не хочеш прогулятися?»

 Вона підвелась з ліжка, щоб поглянути у вікно. На дворі вже було темно, тому вона сумнівалась, що відповідати. Але здається Нік це запідозрив тож добавив:

 Нік: — «Не довго. Будемо неподалік від твого дому».

 Вона вже й забула, що він знає де вона живе. Тобто, звідки він дізнався? Дівчині не зважаючи на почуття стало страшно. ЇЇ батьків досі не було вдома, через годинку мали повернутися.

 Ванда: — «Ну добре! Через 5 хвилин буду готова».

 Нік: — «Ну то вважай я вже тебе чекаю».

 Дівчина зразу побігла розчісувати волосся та взуватися. Чекати ліфт було особливо довго. Вже швидше хотіла опинитися на вулиці.

 І коли нарешті вибігла то під під'їздом хлопець вже чекав на неї. Ввечері він виглядав особливо добре. В руках тримав якийсь пакет. Ванда з запитанням подивилась на нього.

 — О, це я купив шоколадки, сухарики й інші солодощі для тебе.

 Це зачіпило серце юної дівчини. Такі дрібниці, але було приємно. Поки вони йшли він взяв її за руку. Їхні пальці переплелись. Вони дійшли до майданчику за багатоповерхівкою.

 Нік зупинився і став навпроти дівчини. Дивився в очі, наче вишукуючи щось. І ось він наважився, вони поцілувались. Ніжно, повільно, так що весь світ може зачекати. Ванда до цього ніколи не цілувалась і не могла уявити, що це так приємно. 

 Вона встигла розчервонітися, але хлопець це помітив лише коли відсторонився. Ванда опустила голову і невпевнено заговорила.

— В мене є прохання до тебе, можеш з дечим допомогти?

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше