7.3

Постать знову ворухнулася та якась мить і Селеста вже не відчувала того первісного жаху, а на його місце прийшло щось набагато неприємніше, якесь мерзенне відчуття впізнаванн. Вона не могла пояснити, звідки воно взялося і ніби не було видимих ознак: обличчя, голос, запах. Тут щось глибше.

Її магія ніби торкалася цієї істоти й поверталася назад із дивним відлунням, наче колись уже зустрічала подібну енергію. Десь у коридорах Академії. У кабінетах ректорату. На офіційних заходах, де дорослі розмовляли між собою надто тихо, а учні мали робити вигляд, що нічого не помічають.

Відчувши, як усередині повільно формується страшна думка. Це міг бути хтось із них. Той, кого вона бачила щодня, або кому довіряла.

Істота теж змінилася, мов раптом зрозуміла, що більше не перебуває в безпеці. Її сутність, досі майже невловима, на мить здригнулася. Те, що ховалося під людською оболонкою, почало змінюватися швидше, ніж Селеста встигала зафіксувати.

Їй залишалося зовсім небагато, ще кілька секунд, і вона могла б зрозуміти не походження, а природу та здається цього створіння, очевидно, боялося до тремтіння.

Наступної миті воно рвонуло вперед, рух був настільки раптовим, що Селеста ледве встигла побачити його початок. Темна постать промайнула між деревами, зникаючи в гущавині.

Кай кинувся слідом, а Селеста побігла за ними. Вони бігли крізь ліс, ламаючи тонкі гілки, ковзаючи по вологому листю, втрачаючи силует істоти щоразу, коли вона зникала за черговим деревом. Кай використовував швидкість, яку зазвичай приховував від людей, але навіть цього виявилося недостатньо. Постать розчинилась, мов ліс сам допомагав утікачеві, а сліди обривалися без пояснення.

На землі не залишилося відбитків, відсутність запаху чи магічного сліду, нічого. Тільки тиша, яка поступово поверталася між деревами.

Селеста зупинилася, важко переводячи подих. Вона дивилася на темряву перед собою і відчувала, як розчарування змішується з тривогою. Вони майже дісталися до відповіді. Кай стояв поруч, напружений, із поглядом, який досі залишався хижим. Він теж нічого не знайшов та коли Селеста вже змирилася з поразкою, її погляд зачепився за щось сріблясте біля коріння старого дерева.

Вона нахилилася, а на мокрому листі лежав невеликий металевий значок - символ Академії, але не той, який носили учні. На зворотному боці була тонка гравіровка, що вказувала на приналежність до ректорату. Вшоковому стані, але тут не потрібно було торкатися її магією, вже зналючи то відчуття, яке переслідувало її від першої секунди, нарешті отримало форму. Хтось зі своїх, не випадковий монстр із лісу цей невідомий мандрівник із потойбічного світу.

Хтось, хто мав право перебувати в Академії, кого пропускали крізь усі двері без перевірок і кому довіряли настільки, що ніхто навіть не думав запитувати, де він знаходиться після опівночі. Вона повільно стиснула значок у долоні і від цієї маленької холодної речі їй стало значно холодніше, ніж від нічного повітря, бо тепер небезпека перестала бути десь у лісі, а вже перебувала всередині Академії. Можливо, давно.

А найгіршим було інше, що якщо ця істота так довго могла приховувати свою справжню сутність навіть від неї, то її задум, напевно, був значно серйознішим, ніж просто нічні прогулянки лісом.

Відчувши, як у грудях стискається тривога. Таки хтось спостерігав, перевіряв, чекав і тепер, коли вони майже побачили його справжнє обличчя, ця людина вже знала, що залишатися непоміченою далі буде набагато складніше.

У голові Селести почали з'єднуватися окремі деталі: дивна поведінка деяких учнів, нічні звуки, легенда про восьмий поверх, двері, яких не існувало вдень, надмірна увага до певних подій в Академії.

Вона подивилася на Кая, в його очах більше не було звичної легкої іронії. Він зрозумів, що випадкова нічна пригода раптом перетворилася на щось значно більше і десь у глибині душі Селеста мала відповідь: істота втекла не тому, що злякалася їхньої сили, а злякалася того, що Селеста могла її впізнати.

Її справжня сутність на 99% була пов'язана з Академією, можливо, з самою Селестою та найстрашніше питання тепер звучало зовсім інакше. Не хто це, а що воно готує, і чому для цього йому потрібна Академія?