Вам би жити
Денис
Найрідніші – бабуся і мама.
Ну так вийшло – без батька зріс.
А йому так хотілося, щоби Та-а-ато
хлоп’ячу руку мужньо потис.
Він явився тоді, як озвалась країна: ”Час!”
Фронтовий побратим з позивним “Блондин”.
“Отаке лихо, синку, спіткало нас,
А у мене ж сини – і не один!”
Четверо їх і цей п’ятий – ласкавий.
Прикипів до “старого”, як телятко до мами.
Стежить рухи, питає, цікавиться,
І до світу одно осміхається.
І “старий” полюбив оператора дронів,
Беріг від застуди, смачне при нагоді
привозив йому і хвостатій Роні,
що з Донецького напрямку хлопця боронить.
***
З Костянтинівки, з пожежної повені,
вихопив його, обгорілого.
Батько – сина свого милого.
Лише сльози з обличчя зчорнілого.
І востаннє потис руку синові,
Незнайому й чужу руку - синові.
Мовчазному і невідомому...
Проте живому й довічно красивому...
Мати плаче над фото з останньої зустрічі...
І на друга чекає вдома Рона.
А батькові сивому й досі сниться,
Що відпустка у старшого - безстрокова...
Час пролетить, як зграєчка мрій,
і син повернеться в стрій...
Відредаговано: 09.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
