Спочатку пензлі, а згодом музика.
Спочатку мама, а згодом друзі.
Спочатку мир, а згодом війна.
Спочатку життя, а згодом смерть.
Війна прийшла, коли їй було 7,
Смерть навідалася у 11.
Війна і смерть – незапрошені гості,
Дві маргінальні сестри – порох і кості.
Їх ніхто не хоче,
Тому вони приходять
І забирають силою –
Пензлі, музику, мир, життя.
Вони приходять
І роздають задарма
Біль, відчай, сльози, плачі.
Вони приходять не за тим,
Щоб піти одного разу.
Вони приходять,
Щоб лишатися якомога довше
І розважатися іграми на кшталт
“Якщо ви ще не залучені,
То ми йдемо до вас...”
Часто їх приводять...
Довго ведуть...
Виставляють оманливі заборонні знаки,
Віддають запоруки,
Забувають свідчення...
Кажуть, що ніколи,
Кажуть, що 100 відсотків,
Кажуть, що не може бути...
А тоді відкривають шлюзи,
І сестри без перешкод, задарма
Беруть пензлі, музику, мир, життя...
Їх приводять дорослі й ненаситні.
Агов?! Дорослі й ненаситні!
Ви познайомили з вашими протеже
Своїх дітей?
Вони ще не залучені?
***
Господи, прости мене!
Не можна ходити по краях слів...
Не можна ходити наосліп,
Інакше ми ніколи не знищимо
Цю парочку в зародку...
Відредаговано: 01.08.2026