Вам би жити
Данило
КАБ прилетіла до рідного дому,
Де затишок, захист, основа життя;
Де перші кроки, книжки й кохання,
Дитинство, навчання...
І враз – в забуття...
У батька й неньки забракло часу,
Щоб сина закрити собою.
І чорне горе залізним платом
Накрило їх з головою.
-Синочку мій милий! Мій ясний соколе!
Та чим же ми завинили?
Синочку мій любий! Чи це ж твоя доля?!
За що ж вони тебе вбили?
Тягла з-під завалу, востаннє тримала
Ще теплі синові руки.
Кричала, тужила, до хмар голосила...
А з неба – сміття і круки...
Війна! (То персона бліда й безжалісна,
Сита, одягнена в тіл латаття).
Затято вірю: до тебе дотягнеться
Моє материнське прокляття!
Щоб ти вдавилася, занапастилася!
Щоб зброя твоя в лоні рвалася!
Щоб те, що тебе з темряви витягло,
Від рук твоїх не сховалося!
А ти, мій синочку,
Не будеш самотній.
Там стільки юних,
На тих небесах...
Хай янголи світла
Співають вам тихо
Про нашу молитву
У пеклі в сльозах.
Хай янголи Божі
Вас заколишуть.
Й Господня надія
У душах зійде...
Усе це минеться,
Рубець заснується,
Та в місце порожнє
Ніхто не ввійде.
Відредаговано: 01.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
