Вам би жити
Владислав
Я – серед тих, на кого довго чекають з надією.
“За упокій” не ставлять,
Панахид не замовляють.
Ставлять лише свічки “за здоров’я”,
Свічки “за перемогу”.
Я – серед тих, хто повертається на щиті.
Через рік, півтори, два...
На щиті вміщається те, що лишилося від тебе,
А ще там уміщається слава.
Там уміщається уся бойова Україна.
В отому малому – така велика.
В отому малому – така вразлива.
В отому малому – така неупокорена й незламна.
Нас накрило біля Желанного.
Я усе взяв собі.
Мої хлопці – живі,
І це все, що я зміг,
Розібравшись з педалями...
І питає у мене Желанне:
-І що тепер, хлопче, тобі желанне найбільш?
-Додому хочу... У Гуляйполе...
-Я виконаю твоє бажання.
Почекаєш трохи?
Відредаговано: 01.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
