Повертався солдат додому...
Через пекло, з-за кордону...
Повертався солдат додому
З побратимами майже рік...
До змарнілого рідного краю,
На щиті, без солдатського паю,
Без красивого сильного тіла,
Без жаги, без журби і без діла.
Повертався солдат додому
Через наш збожеволілий світ...
Подолав він свою утому,
Безстрокову і нерухому.
Переміг неспроможність ходити,
лікуватися і говорити.
Не зважав, що немає вже шансів,
Крім відбитків покручених пальців,
Що шептали натужно з чужини:
Не ворожі ми, ми – з України!
І отак, його чорнії пальці
Прокладали дорогу додому,
Показали місце для схрону,
Де земля прийняла його враз.
Як ковтає зоря денний клопіт,
І як поле збирає сонце,
І як ранок п’є срібний місяць,
Так взяла його спрагла земля:
Богатирівка – богатиря.
Повернувся солдат додому,
Де земля йому – вічна броня.
Відредаговано: 01.08.2026