Один з перших воїнів,
Хто біля Маринівки на Донеччині в 2014-му
Загинув, прикриваючи побратимів.
Під час великої механізованої атаки песиголовців
підбив БТР, утихомирив десяток покидьків,
Врятував тих, кому пообіцяв реванш
У шаховій партії,
Засмутив тих,
Кому пообіцяв вижити,
і пішов у засвіти –
Боронити міжзоряний простір.
І шукати зручне місце,
Звідки можна було б,
Розбивши загони космічних піратів,
Повернутися додому...
Сині очі з-під чорних брів,
Кругловиде обличчя,
Тонкі смужки рожевих губ
ледь розтяглися в усмішці.
І губи ніби говорять до очей:
-Агов! Нагорі! Усміхніться!
А то негарно, ми усміхаємося,
А ви сумуєте!
-Та усміхаємося ми... –
усміхаємося... – відказують очі...
А коли камера відійшла,
губи й очі замирилися...
А коли душа відійшла,
То побачила, як горять танки бузувірів,
І усміхнулася на самоті,
Не потребуючи синхронності...
Відредаговано: 01.08.2026