Вам би жити
Юрій
Яке це щастя – годувати з пляшечки донечку...
Він тільки вийшов у магазин в Одесі,
А повертатися було вже нікуди
Й ні до кого...
Хіба що до Них – на небеса,
Що гостинно зависли над здивованим морем...
Зустріч відбулася через рік.
Вони – усміхнені й ніжні,
Якими бачив їх востаннє.
Він – у формі військового ЗСУ,
З відбитками Авдіївки на зіницях...
Він намагався наблизити зустріч,
Та кулі оминали його, як обранця Долі:
Було йому назначено життя до ста років.
І тоді він домовився з Нею:
Пообіцяв не висувати претензій
І заповів решту днів віддати
Зовсім ще юному побратимові.
Побратим про це, звісно, не відав.
Дивом уцілівши під Авдіївкою,
з подвійною звитягою нині б’є ворога на Харківщині.
Воїн і не здогадується,
Що роками та силою поділився з ним
Справжній Січовик.
Відредаговано: 01.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
