Було у матері два сина –
Два соколи, два крила,
Два козака.
І прийшла війна, і позначила:
“Мої будуть.”
І сказав старший син:
“Не тримайте мене, мамо! Я піду!”
Пішов і не вернувся.
І сказав молодший:
“Не тримайте мене, мамо! Я піду!”
Пішов і не вернувся.
Заплакала не стара ще мати.
Почала їхній одяг перебирати...
Нема синів там.
Почала їхні речі перекладати...
Нема і там синів.
Стала фотографії роздивлятися –
Не вони то: обличчя їхні – а не вони...
Зайшлося серце, вибухнуло в грудях...
Стоїть... Сміється...
Та ось же вони – синочки!
Назустріч ідуть.
І впала в їхні обійми...
Відредаговано: 01.08.2026