Таких, як ти, мало,
Сутужно мало, щоб почуватися нині у безпеці.
Такі, як ти, не живуть тут довго,
Бо завжди безстрашно летять на чолі.
Такі, як ти, одразу не зникають...
У марних спробах тебе забрати
Смерть вкотре втрачала рівновагу.
І саме в той момент,
Коли вона вже майже вхопила
тебе цупкою рукою за серце,
Сонце стрельнуло тобі в червоні сухі очі
й прикликало до власного почесного почту
супроводжувати світанки над Україною.
А смерть і досі тужить по тобі.
Кривить круглий рот,
заламує кощаві руки й безсило погрожує небесам кулачками...
Бо такі, як ти, не вмирають.
Такі, як ти, повертаються у легендах...
Відредаговано: 01.08.2026