Вам би жити

Максим

Таких, як ти, мало,

Сутужно мало, щоб почуватися нині у безпеці.

Такі, як ти, не живуть тут довго,

Бо завжди безстрашно летять на чолі.

Такі, як ти, одразу не зникають...

У марних спробах тебе забрати

Смерть вкотре втрачала рівновагу.

І саме в той момент,

Коли вона вже майже вхопила

тебе цупкою рукою за серце,

Сонце стрельнуло тобі в червоні сухі очі

й прикликало до власного почесного почту

супроводжувати світанки над Україною.

А смерть і досі тужить по тобі.

Кривить круглий рот,

заламує кощаві руки й безсило погрожує небесам кулачками...

Бо такі, як ти, не вмирають.

Такі, як ти, повертаються у легендах...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше