Вам би жити

Олександр

А що маму він любив,

І що в мами любий син,

І що мамі він світив,

як найбільше зі світил, -

Про те знала школа.

 

А що мамина любов

Рятувала знов і знов

Від зневіри, і від зла

Для краси і для добра -

Про те знала школа.

 

А що маму він беріг,

Ніби квіточку стеріг,

Від утоми, від гризоти.

Від надмірної скорботи -

Про те знала школа.

 

Як синок життя любив,

Які мрії в сни носив,

Як сміявся і як цвів...

І як попелом осів...

Про те знає мама,

горем засіяна. 

Мама – в серці рана.

Бо життя без тебе, сину, –

Суцільна омана.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше