Вам би жити

Роман

Не хапав з неба зорі,

І ніде не був першим.

Любив море і поле,

Бо одна то стезя:

Тільки вгору і вгору,

На безмежнім просторі

Крильми небо тримати,

Бо під небом – земля.

Бо під небом – родина.

Земля пестує сина,

Поле тішить, годує.

Небо манить і б’є

Серце батька на друзки,

Бо немає відпустки.

І в життя перепустки

Смерть назад не дає.

Він ніде не був першим,

Крім хіба що у пеклі,

Де на груди могутні

Впало море вогню.

І земля його пишно,

Разом з небом і болем,

Разом з вітром і полем

Поховала в стерню.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше