1. Кіра. Нарешті вільні?

У цьому самому РАЦСі ми десять років тому одружилися, і мені не вірилося, що вже минуло стільки часу. Тут нічого особливо не змінилося. Навіть працівниця, яка прийняла у нас заяву про розлучення, була та ж сама. що колись видала свідоцтво про шлюб. 

І все наше спілкування з нею зайняло від сили п’ять хвилин, а потім ми вийшли в коридор,  де вже чекали своєї черги інші відвідувачі. 

 — Не думала, що нас не розлучать одразу, а скажуть ще місяць чекати, — я знизала плечима. — Перед весіллям теж дають місяць на роздуми, але там зрозуміло, то рішення на все життя. А тут, навіщо? Типу, що може ми передумаємо? Але ж ми не розлучаємося згаряча, ми це все давно продумали і спланували…

— Мінімум місяць, — нагадав Микола, ледь насупившись. — А може і всі два. В залежності від різних факторів. Наш син — теж один з факторів. 

 — Ну так, якщо є діти, то завжди складно… Як ти думаєш. це буде для нього психологічною травмою? Він буде нас звинувачувати, коли виросте? 

— Ну, він вже не малий, та і розумний в нас, — Микола знизав плечима. — Побачимо. 

— Постараємося йому все пояснити, — сказала я. — Що між нами вже немає кохання, а залишилася тільки звичка…

— Ніби воно колись було, — пирхнув Микола, усміхаючись. 

— Це схоже, наче ти звинувачуєш мене, — образилась я. 

— Та ні, — він похитав головою.  — Нічого подібного. Але ж у нас не було якогось безмежного кохання.

 — Але ж ми нормально жили, у нас не було якихось сварок, конфліктів, — мені стало образливо через ці його слова “не було кохання”. Були хороші дружні стосунки…

— Просто ти сказала ту фразу, що типу "кохання вже нема" для виправдання. Я всього лише сказав, що не варто так казати, бо ми з тобою зійшлись зовсім не через кохання. Принаймні, одне одному не треба щодо цього брехати, — знизав плечима Микола. 

 — Якщо ти скажеш синові, що ми одружилися тільки через те, що він невчасно зібрався з’явитися на світ, йому буде неприємно. Все ж ми обоє його дуже любимо, і він думає, що ми й одне одного любимо. Навіщо так рано позбавляти його картинки щасливої сім’ї? Може, розповімо йому все пізніше, коли він стане зовсім дорослим? 

— В його віці вже в картинки ніхто не вірить, але добре. Хочеш казати, що "кохання пройшло" — кажи. Але особисто я цих слів казати не буду, — вперся Микола. 

 — Ну скажи якось інакше, що ми все одно залишимося друзями, те-се… Але в будь-якому разі, ми маємо йому сказати.Ми не будемо його обманювати.

***

Хоч ми й зібралися розлучатися, але все одно поки що у нас був спільний побут. Ну, було б дивно готувати кожний собі і прати свої речі окремо. Рано чи пізно ми з цим розібралися б, але поки що мені треба було просто відійти від тієї думки, що заява про розлучення уже лежить на столі в РАЦСі, і почався зворотній відлік до того дня, коли ми станемо абсолютно чужими одне одному. Це було якесь дивне відчуття, як уві сні. 

Коли я готувала вечерю, то раптом відчула напад нудоти і відійшла від плити. Що це — все ще реакція на стрес?

— Це мʼясо якось дивно пахне, в мене таке відчуття, що з ним щось не так… Може воно зіпсувалося? — запитала в Миколи, який сидів тут же з чашкою кави.

— Ти знущаєшся? Я купив дорогий стейк, а не що попало, — він вигнув брову. — Це тібоун. 

 — Ясно, то, може, в мене гастрит з’явився на нервовому грунті, бо щось нудить… Треба випити якісь ліки для шлунка. 

— Чому ж тобі нервувати, хіба ти не мала радіти? Нарешті будеш вільна, те-се, — хмикнув він.

 — Ну, будь-які зміни — це стрес, навіть позитивні, — філософськи сказала я. — Хіба вам про це не розповідали в універі на лекціях з психології?

— Думаєш, я памʼятаю, що було майже півжиття тому? — відповів я питанням на питання. — Хоча… Стоп. Я памʼятаю деякі лекції, наприклад ті, де коли жінку нудить, треба купувати тест на вагітність. Чи то в кіно було? — він засміявся зі свого жарту. 

 — Дуже смішно, — я скривилася.  — Ти ж знаєш, я весь час пила таблетки. Лише недавно змінила, бо лікар сказав, що інші будуть ефективніші, то між ними було кілька днів перерви… Хоча…

Я стала прикидати в пам’яті, коли були ці дні, в які я не приймала протизаплідні таблетки. Виходило, що десь місяць тому. І місячні в мене затримались, хоча таке й раніше бувало, але я не турбувалася, а зараз щось занепокоїлась. 

 — Ні, цього не може бути, — спробувала заспокоїти саму себе.  — Я не можу бути вагітна, ми не планували більше дітей, окрім Назара…

І все одно я вирішила купити і зробити тест, просто для власного спокою….

Гортайте далі - там продовження!