Розділ 26

Не хочеться сперечатися з подругою та продовжувати цю безглузду розмову. Ми говоримо про інше, але через деякий час Сергій з’являється, ніби герой у повільному кіно. Він помічає мене, широко всміхається та впевненим кроком підходить до мене:
— От і я. Сергій, — сам озвучує своє ім’я Юлі. Вона міряє його оцінювальним поглядом.
— Юля, подруга Соломії.
— Приємно познайомитися, — Сергій киває. — Соломіє, маєш чудовий вигляд. Вагітність тобі пасує, у тебе є якийсь внутрішній блиск.
— Дякую, — сором’язливо опускаю погляд та паличкою помішую сік.
— Я серйозно, — нахиляється трохи ближче до мене. — З кожною зустріччю я переконуюсь, що хочу бачити тебе частіше.
Його слова кидають в жар. Він не соромиться присутності Юлі й відверто фліртує. Його погляд стає надто уважним. маю покласти край його дзвінкам та несподіваним зустрічам. На мить стискаю губи:
— Сергію, у мене зараз інший фокус і алергія на будь-які стосунки.
— Значить, залишаюсь я, — Юля киває на Сергія. — Я самотня і залюбки пішла б на побачення. Припустимо сьогодні ввечері. Що скажеш, Сергію?
Чоловік не відповідає, але з його погляду ясно, що йому цікаво. Він кидає короткий погляд на мене, а тоді на годинник, котрий прикрашає його руку:
— Дякую, це приємно, але я вже маю плани на вечір.
— Ой, як незручно вийшло, — Юля награно сміється. — Я мала на увазі не тебе, а отого красунчика за сусіднім столиком. Як гадаєш, у мене є шанс зацікавити його?
— Шанс є завжди, — Сергій погоджується, а я дивуюся як швидко Юля знайшла вихід з незручної ситуації.
— Навіть не знаю, як до нього підійти. Яке яскраве знайомство у тебе було?
Сергій розповідає кумедні історії. Ми легко спілкуємося й здається Юля забула про хлопця за сусіднім столиком. Через деякий ми йдемо до вбиральні. Подруга стоїть перед дзеркалом та поправляє макіяж:
— Ти подобаєшся Сергію, — фарбуючи губи, виголошує вердикт. Я нервово витираю руки паперовим рушником:
— Не вигадуй. Я ж вагітна.
— Припини поводитися так, наче вагітність це вирок. Ти ж бачила, він не реагує на мій флірт.
— То ти навмисно до нього загравала? — округлюю очі. Юля дістає з косметички олівець для очей:
— Звісно. Хотіла перевірити чи він запросить мене кудись. Він не запросив, отже, ти йому цікава.
Виходимо з вбиральні і я обдумую сказане Юлею. Сідаю на місце та уважно придивляюся до Сергія. Вродливий, уважний, турботливий. А ще… він брат Ірини і цього не змінити. До нас підходить офіціант та приносить рахунок. Сергій проплачує за всіх нас і відмовляється, щоб ми йому повернули гроші:
— Я пригощаю! Вважайте це на честь знайомства. Наступного разу заплатимо кожен сам за себе, — Сергій говорить впевнено, а я сумніваюся, що буде цей наступний раз. — Соломіє, тебе підвезти?
Несподіване запитання вводить у ступор. Моє авто досі на ремонті й було б непогано, якби Сергій мене відвіз. Проте не хочу залишатися з ним наодинці. Ногою штурхаю Юлю під столом та роблю благальні очі. Сподіваюся вона щось вигадає та врятує від небажаної поїздки. Подруга розуміє мій сигнал та активно киває:
— Звісно підвезти. Сергію, ти справжній джентльмен. На жаль, мені час, вискочила на годинку, — вона підводиться. — Дякую за цікаву зустріч!
Юля зникає перш ніж я встигаю щось заперечити. Ми йдемо до його авто. Я сідаю на переднє сидіння та пристібаюся. Сергій розміщується за кермом й автомобіль вирушає вперед. Чоловік розповідає цікаві історії, але у його голосі відчувається напруження. З ним легко розмовляти. Він крадькома зиркає на мене, ніби щось обмірковує. Я дивлюсь у вікно, але внутрішній дискомфорт не дозволяє зосередитися. Руки стискаю на колінах, хочеться сказати щось нейтральне, але губи мовчать. Ми під'їжджаємо до мого будинку. Чоловік вимикає двигун:
— Знаєш, я люблю чесність. Скажи, у тебе з Данилом щось є?
Несподіваним питанням чоловік заганяє мене у ступор. Я хитаю головою:
— Він тільки батько моєї дитини. Це все.
— Сподіваюся, але його реакція біля клініки була дуже красномовна. Він поводився так, наче ревнує.
— Тобі здалося, — кажу впевнено, хоч насправді сумніваюся у цьому. Данило й справді поводився як ревнивець, так, наче я йому не байдужа. Проте й досі не знаю чи вірити його зізнанням у коханні. Сергій продовжує:
— Він одружений, Соломіє. Вони чекають на дитину і навряд чи тебе влаштують ті стосунки, які він може тобі запропонувати.
— Вони щасливі у шлюбі?
— Не знаю, мабуть, — Сергій стискає плечима.
— Але до цього Ірина зустрічалася з Арсеном, братом Данила? — обережно уточнюю. Хочеться зрозуміти, як багато Сергій знає про це. Він хитає головою:
— Вперше чую таке від тебе.