Вагітна наречена та чемпіонка

Глава 22. Докази проти спонсора

Глава 22. Докази проти спонсора



Ранок у домі Алексіс почався з тиші.

Аліса ще спала на дивані у вітальні, загорнувшись у теплий плед, який Даміан приніс із собою напередодні. Поруч на столику стояла чашка з недопитим чаєм, а біля неї лежав телефон, вимкнений ще з вечора.

Алексіс майже не спала. Вона кілька разів прокидалася вночі, перевіряла, чи сестра поруч, поправляла на ній ковдру й прислухалася до її дихання. Лише під ранок, переконавшись, що Аліса нарешті заспокоїлася, вона дозволила собі прилягти.

Але тривога нікуди не зникла.

Вона пам’ятала бліде обличчя сестри на лавці, тремтячі руки й той страх, який Аліса намагалася приховати за вимученою усмішкою. І тепер Алексіс хотіла знати правду. Не для того, щоб сварити сестру, а щоб зрозуміти, від чого її потрібно захистити.

На кухні вже сидів Даміан. Перед ним стояла чашка кави, а на столі лежав його ноутбук. Він перевіряв листування з організаторами турніру та збирав інформацію про нещодавні події навколо змагань.

Алексіс увійшла, накинувши на плечі домашню кофту.

— Ти взагалі спав? — запитала вона.

Даміан підняв голову й усміхнувся.

— Декілька годин. А ти?

— Не змінюй тему.

— Тоді відповім чесно: я хвилювався за тебе.

Вона підійшла й обійняла його ззаду, поклавши підборіддя йому на плече.

— Дякую, що вчора був поруч.

Даміан накрив її долоні своїми.

— Я радий, що ми знайшли Алісу. Але, Алексіс, нам потрібно зрозуміти, чому вона втекла. Вона явно щось приховує.

— Я знаю. Просто боюся, що правда виявиться гіршою, ніж ми думаємо.

— Тоді будемо розбиратися поступово. Без тиску на неї.

Алексіс поцілувала його в щоку й обійшла стіл.

— Я хочу зібрати всі докази проти її колишнього. Погрози, спроби вплинути на мій контракт, історія з велосипедом. Якщо він справді причетний до всього цього, я не дозволю йому й далі керувати нашим життям.

— Згоден. Але ми маємо відокремити те, що можемо довести, від того, що лише підозрюємо.

Він повернув ноутбук до неї.

— Ось що вже є. Повідомлення, у яких він вимагав, щоб ти переконала Алісу повернутися. Свідчення про вашу зустріч у готелі. Його слова про перевірку твого контракту та результатів. Окремо — матеріали щодо несправності велосипеда.

— А анонімні погрози Алісі?

— Поки що ми не знаємо, хто їх надсилав. Якщо вона збереже повідомлення, це стане частиною матеріалів. Але не можна стверджувати, що їх надіслав саме він, доки не з’явиться підтвердження.

Алексіс невдоволено стиснула губи.

— Мене дратує, що він може робити все це й залишатися недоторканним.

— Саме тому потрібні докази, а не лише гнів. Якщо ми хочемо зупинити його, маємо діяти розумно.

Вона кілька секунд дивилася на екран, а потім кивнула.

— Тоді почнемо сьогодні.

Близько десятої Аліса прокинулася.

Вона повільно сіла на дивані й озирнулася. На мить у її очах промайнуло розгублення, але, побачивши Алексіс, що виходила з кухні, вона трохи заспокоїлася.

— Доброго ранку, — лагідно сказала старша сестра. — Як ти почуваєшся?

— Краще. Тільки трохи болить голова.

— Ти вчора майже нічого не їла. Зараз я принесу сніданок. А потім, якщо захочеш, поговоримо.

Аліса опустила очі.

— Ти хочеш знати, чому я пішла.

— Так. Але я не збираюся змушувати тебе говорити. Ти можеш розповісти все тоді, коли будеш готова.

Аліса зім’яла край пледа.

— Я не знаю, чи зможу.

Алексіс присіла поруч.

— Ти не мусиш бути сильною щосекунди. Не переді мною.

Сестри обійнялися. Кілька хвилин вони сиділи мовчки, поки Аліса збиралася з думками.

Нарешті вона підняла голову.

— Мені писали погрози.

Алексіс завмерла.

— Що?

— Анонімні повідомлення. Спочатку мені казали, що я не зможу просто втекти й почати нове життя. Потім написали, щоб я не облаштовувала дитячу кімнату, бо на мене чекають проблеми. А ще… — її голос здригнувся, — написали, що знають, де я живу.

Алексіс відчула, як її охоплює гнів.

— І ти нічого мені не сказала?

— Я боялася.

— Алісо…

— Я знаю, що мала сказати! — раптом вигукнула молодша сестра й одразу ж прикрила рот долонею. — Пробач. Я просто… я думала, що якщо піду, то вони залишать тебе в спокої. Ти ж уже постраждала через мене. Твій колишній наречений намагається зіпсувати тобі участь у турнірі. Ти впала, потім сталася історія з велосипедом. Я не хотіла, щоб через мене ти втратила все.

Алексіс обережно взяла її за руки.

— Послухай мене. Ти не винна в його поведінці. І не ти змусила його погрожувати нам. Це його рішення, його вчинки й відповідальність.

— Але він не зупиниться.

— Тоді ми подбаємо, щоб він більше не міг діяти без наслідків.

Аліса похитала головою.

— Ти не знаєш, на що він здатний. Він завжди отримував те, чого хотів. У нього гроші, зв’язки, люди, які готові йому підтакувати. Коли ми були разом, він міг бути неймовірно ніжним, а наступної хвилини вирішував, з ким мені спілкуватися, куди йти й що вдягати. Спочатку я вважала це турботою. Думала, що він просто хоче вберегти мене від неприємностей.

Вона ковтнула сльози.

— Потім він почав ображатися, якщо я не погоджувалася. Міг не розмовляти зі мною цілими днями. Казав, що без нього я нічого не варта. А коли я дізналася про зраду, зрозуміла, що він вимагав від мене вірності й покори, хоча сам не збирався дотримуватися жодних обіцянок.

Алексіс мовчала, відчуваючи, як біль за сестру змішується з люттю.

— Чому ти ніколи не розповідала мені?

— Бо соромилася. Я думала, що ти скажеш: «Я ж попереджала». Ти від самого початку його не любила.

Алексіс заплющила очі.

— Я справді могла б так сказати. І, можливо, саме тому ти боялася звернутися до мене. Мені шкода, що я не створила для тебе відчуття, ніби ти можеш розповісти мені все.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше