Вагітна наречена та чемпіонка

Глава 13. Ультиматум

Глава 13. Ультиматум

Ранок після поцілунку з Даміаном видався для Алексіс дивним. Вона прокинулася з усмішкою, яку намагалася приховати навіть від самої себе, але щойно згадала вчорашній вечір, як серце знову почало битися швидше. Ніжний дотик його губ, тепла долоня на її щоці, щире зізнання — усе це поверталося до неї знову й знову.

Алексіс не знала, що робити з власними почуттями. Вона домовилася із собою не поспішати, не будувати планів і не дозволяти романтичним переживанням відволікати її від турніру.

Та, схоже, життя мало інші плани.

Телефон завібрував на тумбочці.

Повідомлення від Даміана.

«Доброго ранку, чемпіонко. Сподіваюся, ти вже поснідала й не збираєшся сьогодні перемагати весь світ до обіду».

Алексіс усміхнулася.

«Доброго ранку. Я збираюся перемогти лише тих, хто стане на моєму шляху».

Відповідь надійшла майже відразу.

«Тоді я сьогодні буду обережним і триматимуся подалі від твоєї траєкторії».

Вона засміялася.

«Розумне рішення».

Алексіс уже збиралася відкласти телефон, коли на екрані з’явилося повідомлення з незнайомого номера.

«Нам потрібно поговорити. Сьогодні о дванадцятій. Готель “Роял”, другий поверх, приватний зал. Прийдеш сама. Це стосується Аліси й твого контракту».

Алексіс відчула, як усмішка повільно зникає з її обличчя.

Вона не потребувала пояснень, щоб зрозуміти, хто написав.

Колишній наречений Аліси.

Чоловік, який спочатку зрадив її сестру, потім намагався змусити її повернутися, а тепер, очевидно, вирішив перейти до нового способу тиску.

Алексіс перечитала повідомлення ще раз.

«Це стосується Аліси й твого контракту».

Він знав, куди бити.

Аліса чекала на дитину. Алексіс брала участь у турнірі заради майбутнього сестри й маленької племінниці. А її контракт був не просто документом із підписами — він давав шанс виграти значну суму й забезпечити їм фінансову стабільність.

Чоловік прекрасно розумів, що саме може поставити під загрозу.

Алексіс стиснула телефон.

Вона не збиралася дозволяти йому керувати її життям.

Але й ігнорувати погрозу не могла.

Особливо коли йшлося про Алісу.

— Ти серйозно збираєшся зустрітися з ним сама?

Емілі дивилася на Алексіс так, ніби та щойно повідомила, що вирішила добровільно стрибнути з даху.

Вони сиділи в невеликому кафе неподалік спортивного комплексу. Віолетта поставила свою чашку на стіл із таким гуркотом, що офіціантка озирнулася.

— Ні. Ні, ні й ще раз ні! — заявила вона. — Ми вже проходили історію з його погрозами. Навіщо тобі особиста зустріч?

Алексіс поклала телефон перед подругами.

— Тому що він прямо написав про мій контракт. Якщо він справді збирається втрутитися в турнір, я хочу знати, що саме він задумав.

— А якщо він просто хоче тебе залякати? — запитала Емілі.

— Тоді він даремно витратить свій час.

— А якщо не просто залякати? — наполягала Віолетта. — Він головний спонсор. У нього гроші, зв’язки й достатньо зарозумілості, щоб вважати, ніби весь світ йому винен.

Алексіс відкинулася на спинку стільця.

— Саме тому я не збираюся ховатися від нього.

— Ніхто не просить тебе ховатися, — заперечила Емілі. — Ми просимо тебе не наражати себе на небезпеку.

На кілька секунд за столом запала тиша.

Алексіс знала, що подруги хвилюються не без причини. Після того, як колишній наречений Аліси почав телефонувати сестрі й погрожувати їй, довіряти йому було неможливо.

Проте залишити все без відповіді означало б дозволити йому вирішувати, що робити далі.

— Я зустрінуся з ним у готелі, — сказала Алексіс. — У громадському місці, де є персонал і камери. Повідомлю Марка, куди йду. І не підписуватиму жодних документів та нічого не обіцятиму.

Віолетта похмуро схрестила руки.

— А якщо він вимагатиме, щоб ти відмовилася від турніру?

— Тоді почує відмову.

— А якщо погрожуватиме Алісі?

Обличчя Алексіс одразу стало серйозним.

— Тоді він пошкодує, що взагалі вирішив заговорити про мою сестру.

— Тільки без героїчних сцен, — нагадала Емілі. — Нам не потрібні бійки чи скандали. Усе фіксуємо, зберігаємо повідомлення й діємо через організаторів та юристів, якщо знадобиться.

— Я пам’ятаю.

Віолетта зітхнула.

— Добре. Але я все одно не в захваті.

— Твоя підтримка зігріває мені душу.

— Я можу зігріти йому душу сковорідкою.

— Віолетто!

— Жартую! — швидко відповіла та. — Майже.

Алексіс усміхнулася, але тривога не відступала.

Вона знала, що ця зустріч не буде приємною.

Та якщо колишній наречений Аліси вирішив перейти межу, настав час показати йому, що залякати її не вдасться.

Об одинадцятій сорок Алексіс повідомила Марка Вейлера про зустріч.

Він вислухав її телефоном і відразу змінив тон.

— Ти правильно зробила, що попередила мене. Я хочу, щоб ти пам’ятала одну річ: твій контракт укладений із турнірним комітетом. Спонсор не може просто підійти до тебе й оголосити, що ти більше не учасниця.

— Але він може впливати на фінансування.

— Може намагатися. Проте будь-яке рішення щодо твоєї участі має відповідати умовам договору й правилам турніру. Не погоджуйся ні на що під тиском.

— Я й не збиралася.

— І ще, Алексіс. Якщо він погрожуватиме тобі або вимагатиме чогось, пов’язаного з Алісою, зафіксуй це. Не вступай у суперечку заради останнього слова.

— Я просто хочу почути, чого він домагається.

— Тоді почуй. Але не дозволяй йому перетворити розмову на пастку.

Після дзвінка Алексіс ще раз перевірила телефон і зберегла повідомлення незнайомця.

Вона не була налякана.

Принаймні саме так намагалася себе переконати.

О дванадцятій без п’яти вона увійшла до готелю «Роял».

Усередині пахло кавою, дорогими парфумами й свіжими квітами. На першому поверсі працював ресторан, а біля рецепції стояли кілька гостей із валізами. Алексіс піднялася сходами на другий поверх, де розташовувалися невеликі зали для приватних зустрічей.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше