38. Христина. "Репетиція перед весіллям"

“Не буду більше писати Андрію, — подумала я. — Скажу йому, що кохаю Марка, а Марку було б неприємно дізнатися про наше листування.”

— Це завтра та вечірка? — запитала я у Марка. — Ну, для багатія, який захоплюється важким роком?

— Так, — кивнув він. — Треба буде з самого ранку все підготувати. Дівчата сказали, що обʼєм робіт величезний. Ну, ми закриємо в цей день ресторан, мають встигнути. 

 — Я можу прийти допомогти, — запропонувала я. — Дуже хочу, щоб про наш готель залишилися найкращі враження…

— Тобі точно зручно? Все ж, весілля післязавтра, ти все встигаєш? — Марк взяв мене за руку.

 — Вже про все домовлено, сукня є, — я усміхнулась. — Залишається лише прикрасити зал, і то буде теж все в одну ніч робитися. Але я думаю, разом ми все зможемо. 

— Я дуже вдячний тобі, — він потягнувся до мене і обійняв. — Ти в мене найкраща… Кохаю. 

 — У нас все вийде, — сказала я. Цієї миті і справді вірила, що ніхто і ніщо не стане нам на заваді…

***

Під час прикрашання залу я познайомилась із працівницями готелю, це були дуже приємні дівчата. Спершу вони трохи соромилися того, що я наречена їхнього боса, але вже за короткий час ми спілкувалися просто як подруги. Вони розпитували мене про майбутнє весілля і одна з них, Каріна, у відповідь на мою розповідь про те, як ми обирали весільну сукню, сказала:

— Але, за прикметою, наречений не повинен бачити сукню до весілля!

 — Я не дуже вірю у прикмети, — відповіла я. 

— І все ж… От моя сестра, двоюрідна, теж купувала сукню разом із своїм хлопцем. А потім він їй зрадив через місяць після весілля, вона застукала його зі своєю подругою! — поділилась Каріна.

Я на мить згадала Мілану і її листування з Марком. Але тут же відігнала від себе неприємні думки.

 — Марк точно мені не зрадить, — сказала я. — А все інше для мене не важливе. 

— Дійсно, Каріно, що ти таке кажеш, — штовхнула її в бік Настя, адміністраторка, яка теж нам допомагала з прикрашанням. — Але хоч би ми встигнули потім прибрати все це депресивне… Зараз готель схожий на якийсь замок Дракули… Для весілля така атмосфера точно не підходить.

 — Встигнемо, — запевнила я. — Запросимо ще когось із клінінгового агентства, щоб прибрали, а декором займемося самі, У нас гарно виходить…

***

Ми з Марком були серед гостей на цій вечірці.  Було багато запрошених знаменитостей, я вперше бачила так багато людей “з телевізора” в реалі. Але оскільки не ми були в центрі уваги всіх цих персон, то я почувалася досить спокійно. 

— Це ніби репетиція перед весіллям, — тихо сказала я Марку. 

— Щось таке, — він усміхнувся. — Ну, місця тут достатньо, гості вже запрошені, все буде добре, я впевнений.

За кілька хвилин я вибачилася і пішла до вбиральні. Побачила, що у вбиральні ресторану чимала черга, тож вирішила піднятися поверхом вище — у готель. Там було тихо і безлюдно, лише на рецепції сиділа чергова. 

Я кивнула їй і пішла до службової вбиральні, а потім, коли уже виходила, побачила “винуватця свята”, він виходив із  номера з двома молодими дівчатами, вигляд у всіх був досить розтріпаний. 

Коли вони пішли, я підійшла до чергової на рецепції. 

 — Всі гості там, а іменинник тут, — вирішила пожартувати. 

— О, я чула про нього, — сказала вона. — Він ще той бабій. Любить груповухи. І це при тому, що в нього вдома дружина з двома дітьми, а молодшій донечці всього чотири місяці. Мій колишній теж зраджував. Всі чоловіки такі… Просто тварини, яким треба тільки секс. 

 — Гадаю, що все ж існують чоловіки, для яких важливі почуття, — сказала  я. 

— Думаю, хіба що в казках, — чергова зітхнула. — Але я більше ніколи не повірю в принців… 

Вже зовсім скоро ми завітаємо на весілля Марка і Христини! Продовження - завтра, як завжди, о 19.00! Додавайте книгу в бібліотеку, так ви нічого не пропустите!