37. Марк. "Будь тільки моєю!"

Мені було дуже погано через те, що я почув. Тому навіть зараз, коли вона лежала в моїх обіймах і спала, мені здавалось, що вона десь далеко. Що я не торкаюсь її, що мені тільки здавалось, що вона кохає мене. 

Через безсоння я дістав з кишені мобільний і почав гортати стрічку, аж раптом в інстаграмі спливло повідомлення від Мілани.

Я блоканув її в телефоні, а тут ні…

Я насупився і таки відкрив переписку, бо переживав за неї після того, що побачив тоді. 

“Я хотіла вибачитися за те, що тоді влаштувала, — написала Мілана. — Обіцяю більше не напружувати тебе. В мене все буде добре.”

Я зітхнув з полегшенням. 

"Добре, я радий, що ти рухаєшся далі, Міло. Будь щаслива", — відповів я.

“Я постараюсь, — написала вона. — Хочу, щоб у тебе залишилися про мене гарні спогади. Я тут переглядала папки з фото і знайшла кілька  світлин із тобою. Хочу надіслати їх тобі на згадку. Як знак того, що ми перегорнули вже цю сторінку і обоє готові рухатися далі — кожен до свого щастя!”

І тут же вона скинула мені кілька фото. 

"Добре, дякую", — почав писати я, але в цю мить побачив, що Христина прокинулась. 

— Невже тобі і вночі робота спокою не дає? — запитала вона. усміхаючись. 

— Ні, просто сиджу в інсті, — я заблокував екран і поклав телефон на ліжко. — Піду візьму води.

Я встав і пішов з кімнати, не хотілось продовжувати розмову. Я не хотів казати, що говорю з Мілою, не хотів, щоб Христина переживала. Але й не відповідати Мілі було трохи страшно через те, що я тоді побачив. 

Я набрав собі води, попив і пішов назад. 

А коли зайшов до спальні, то побачив, що мій телефон в руках Христини. 

 — Тобі там прийшла відповідь, — сказала вона, відводячи погляд, і поклала телефон на мою подушку. 

Я трохи насупився. Навіщо вона дивилась? 

Підійшов до ліжка і взяв телефон, побачив "Я все ще кохаю тебе" прямо на основному екрані. 

Христина лягла і відвернулася від мене. закутавшись у ковдру. Прикинулася, що спить, та я почув, що вона тихенько схлипнула. 

Як казати, що все ще нерівно дихає до колишнього, то нічого, а як я спілкуюсь з колишньою, хоч і нічого їй не обіцяю…

Я зітхнув і розблокував телефон, а потім ліг ближче, переклав руку з мобільним через її талію і показав їй переписку. 

— Ти шкодуєш, що ви розійшлися? — запитала Христина, все ще відвернувшись від мене. 

— Ти не бачиш, як я їй відповідаю? — відповів я питанням на питання. 

— Так, але ті фото… Навіщо вона їх надіслала? Щоб натякнути, що я скоро стану товстою і некрасивою, і тоді ти зможеш повернутися до неї? Вона чудово виглядає…

— Я не збирався повертатись. Я збираюсь одружитися з тобою. Хіба що ти сама захочеш бути з іншим, — все ж не зміг промовчати я. 

 — З чого ти взяв? — вона різко повернулася до мене. — Це типу “кращий захист — це напад”?

— Я чув твою розмову з сестрою, — я підтиснув губи. 

Не збирався казати цього, але слова самі вирвались.

 — Тому ти такий злий сьогодні? Але я сказала їй, що не збираюся повертатись до Андрія…

— Я Мілі теж не написав нічого такого. Просто сказав рухатись далі. Не хочу, щоб через мене вона накоїла якихось дурниць, — я насупився. 

 — Вона приходила до мене… То вона забрала ті іграшки і білизну. І сказала, що тобі подобаються відверті дівчата…

— Мені може багато що подобатись. Як і тобі. Але кохаєш не за інтереси чи ще щось, — я зітхнув. 

 — І все ж, я не така, як ти хотів? Скажи, що в мені не так, я спробую це виправити! — я побачив на її очах сльози. 

— Будь тільки моєю, — сказав неголосно я і пригорнув її до себе. — Більше нічого не треба…