36. Христина. "Весілля по зальоту"

Чомусь при згадці про Андрія я знову почувалася невпевнено. Чи правильно я вчинила, коли втекла від нього? Може, він наступного дня передумав би і прийшов миритися? І тоді б у дитини був рідний батько.

Ні, я не сумнівалася. що Марк теж буде хорошим батьком. Але раптом він не зможе полюбити цю дитину? Буде весь час бачити в ній її справжнього батька? Здається. я зовсім заплуталась…

 — Мама теж не в захваті від того. що відбувається, — сказала Таня. 

 — Чому? — я поглянула на неї з неприхованим здивуванням. — Вона ж була у нас в гостях, Марк їй сподобався! 

— Він тобі не пара, вона це одразу зрозуміла, — вона зітхнула. — Ви з різних світів, ніколи не будете рівними. Ти — біднячка і простушка, він — спадкоємець, бізнесмен і все таке.

— Але Андрій так само багатий бізнесмен, проте чомусь у мене склалося враження, що йому ти більше симпатизуєш..

— Здається, ти якось інакше виглядаєш, — сестра уважно придивилась до мене. — І обличчя, і груди… Ти вагітна?

 — Так. — кивнула я. — Ми з Марком чекаємо дитину. 

— Як же у вас так швидко вийшло? Ти впевнена, що це його дитина? — Таня зазирнула мені в очі. 

— Так. це його дитина, — твердо відповіла я.  — Я завагітніла незабаром після того, як переїхала до нього. 

— То це весілля по зальоту? — вона знову зітхнула. 

— Ми кохаємо одне одного. — заперечила я. — Але так, якби не дитина, то ми б не поспішали з весіллям. Можливо. б кийсь час просто жили разом. перевіряли свої почуття на міцність. Але тепер усе серйозно. У нас буде малюк. Ми хочемо, щоб він народився у шлюбі. 

— Зрозуміло, — вона кивнула. — Що ж, це твоє право. Добре, ходімо, бо твій Марк, певно, вже зачекався. 

 — Так. ходімо. — мені було трохи сумно, що вона поставилася до мого нареченого прохолодно. Але це її право, я не можу змусити сестру полюбити Марка. Хіба що сподіватися, що з часом її ставлення до нього зміниться…

***

 — Ти, мабуть, занудьгував, поки ми там секретничали? — запитала я Марка, сідаючи поряд із ним і зазираючи йому в очі. 

— Все нормально, — відповів він рівним тоном і взяв до рук келих, після чого відпив вина. 

— Христина сказала, що хоче, щоб я була дружкою у вас на весіллі, — усміхнулась до нього Таня.  — А свідка ви вже вибрали?

— Поки що ні, — відповів Марк. — Я ще думаю щодо цього, у мене мало друзів, я багато працюю і на все інше дуже часто часу немає.

 — Треба знаходити час на відпочинок, — сказала моя сестра. — Я вчуся на лікаря і була на практиці в лікарні. Знаєте, скільки чоловіків вашого віку потрапляють до лікарні з інфарктами через те, що багато працюють і мало часу приділяють відновленню життєвих ресурсів?

— Ну, може ви маєте рацію, — Марк знов відпив вина. 

 — Ти якийсь невеселий. — я торкнулася його руки.  — Може. щось болить? Поїдемо раніше додому?

— Так, голова дійсно трохи болить, пробачте, — він зітхнув. — Не хотів псувати вам настрій. 

 — Нічого страшного. — сказала Таня. — Приїжджайте в гості в будь-який час. я буду дуже рада вас бачити! Я безмежно рада тому, що незабаром стану тіткою!

***

Коли ми приїхали додому, я простягнула Марку таблетки від головного болю.

— Прийми одну, вони добре допомагають! А ще я можу зробити тобі масаж плечей і шиї. Іноді голова болить через те, що там затискаються м’язи…

— Я не сподобався твоїй сестрі, — він зітхнув, беручи таблетку і запиваючи її водою.

 — Зовсім ні, я думаю, що сподобався. Просто така вона є, не дуже емоційна. Ну, думаю, для професії лікаря це хороша риса, — я усміхнулася. 

— Христино… — він поставив склянку на столик, а сам підійшов ближче і торкнувся рукою моєї талії.

 — Не засмучуйся через моїх родичів, а я не буду засмучуватися через твоїх, — я обійняла його. — У кожного з них свої дивацтва, але головне — це ти і я. І наша дитина…