Чомусь при згадці про Андрія я знову почувалася невпевнено. Чи правильно я вчинила, коли втекла від нього? Може, він наступного дня передумав би і прийшов миритися? І тоді б у дитини був рідний батько.
Ні, я не сумнівалася. що Марк теж буде хорошим батьком. Але раптом він не зможе полюбити цю дитину? Буде весь час бачити в ній її справжнього батька? Здається. я зовсім заплуталась…
— Мама теж не в захваті від того. що відбувається, — сказала Таня.
— Чому? — я поглянула на неї з неприхованим здивуванням. — Вона ж була у нас в гостях, Марк їй сподобався!
— Він тобі не пара, вона це одразу зрозуміла, — вона зітхнула. — Ви з різних світів, ніколи не будете рівними. Ти — біднячка і простушка, він — спадкоємець, бізнесмен і все таке.
— Але Андрій так само багатий бізнесмен, проте чомусь у мене склалося враження, що йому ти більше симпатизуєш..
— Здається, ти якось інакше виглядаєш, — сестра уважно придивилась до мене. — І обличчя, і груди… Ти вагітна?
— Так. — кивнула я. — Ми з Марком чекаємо дитину.
— Як же у вас так швидко вийшло? Ти впевнена, що це його дитина? — Таня зазирнула мені в очі.
— Так. це його дитина, — твердо відповіла я. — Я завагітніла незабаром після того, як переїхала до нього.
— То це весілля по зальоту? — вона знову зітхнула.
— Ми кохаємо одне одного. — заперечила я. — Але так, якби не дитина, то ми б не поспішали з весіллям. Можливо. б кийсь час просто жили разом. перевіряли свої почуття на міцність. Але тепер усе серйозно. У нас буде малюк. Ми хочемо, щоб він народився у шлюбі.
— Зрозуміло, — вона кивнула. — Що ж, це твоє право. Добре, ходімо, бо твій Марк, певно, вже зачекався.
— Так. ходімо. — мені було трохи сумно, що вона поставилася до мого нареченого прохолодно. Але це її право, я не можу змусити сестру полюбити Марка. Хіба що сподіватися, що з часом її ставлення до нього зміниться…
***
— Ти, мабуть, занудьгував, поки ми там секретничали? — запитала я Марка, сідаючи поряд із ним і зазираючи йому в очі.
— Все нормально, — відповів він рівним тоном і взяв до рук келих, після чого відпив вина.
— Христина сказала, що хоче, щоб я була дружкою у вас на весіллі, — усміхнулась до нього Таня. — А свідка ви вже вибрали?
— Поки що ні, — відповів Марк. — Я ще думаю щодо цього, у мене мало друзів, я багато працюю і на все інше дуже часто часу немає.
— Треба знаходити час на відпочинок, — сказала моя сестра. — Я вчуся на лікаря і була на практиці в лікарні. Знаєте, скільки чоловіків вашого віку потрапляють до лікарні з інфарктами через те, що багато працюють і мало часу приділяють відновленню життєвих ресурсів?
— Ну, може ви маєте рацію, — Марк знов відпив вина.
— Ти якийсь невеселий. — я торкнулася його руки. — Може. щось болить? Поїдемо раніше додому?
— Так, голова дійсно трохи болить, пробачте, — він зітхнув. — Не хотів псувати вам настрій.
— Нічого страшного. — сказала Таня. — Приїжджайте в гості в будь-який час. я буду дуже рада вас бачити! Я безмежно рада тому, що незабаром стану тіткою!
***
Коли ми приїхали додому, я простягнула Марку таблетки від головного болю.
— Прийми одну, вони добре допомагають! А ще я можу зробити тобі масаж плечей і шиї. Іноді голова болить через те, що там затискаються м’язи…
— Я не сподобався твоїй сестрі, — він зітхнув, беручи таблетку і запиваючи її водою.
— Зовсім ні, я думаю, що сподобався. Просто така вона є, не дуже емоційна. Ну, думаю, для професії лікаря це хороша риса, — я усміхнулася.
— Христино… — він поставив склянку на столик, а сам підійшов ближче і торкнувся рукою моєї талії.
— Не засмучуйся через моїх родичів, а я не буду засмучуватися через твоїх, — я обійняла його. — У кожного з них свої дивацтва, але головне — це ти і я. І наша дитина…
#40 в Жіночий роман
#138 в Любовні романи
#75 в Сучасний любовний роман
несподіване кохання, важливий вибір, сильні почуття_емоційно
Відредаговано: 04.12.2024