35. Марк. Невже вона досі думає про нього?

Наступного дня на роботі я чомусь згадував те, як Христина швидко заховала мобільний, коли я підійшов. Чомусь це мені не сподобалось… Хоча не буду ж я контролювати кожен її крок, це неправильно…

Вирішивши так, я вже думав збиратися, коли мені по робочому телефону набрала помічниця. Я одразу взяв слухавку: 

— Так, що ти хотіла? 

 — Нам надійшло замовлення на святкування дня народження,. дуже вигідне, від одного з найбагатших людей у нашому місті!

— Ого, — я аж присвиснув. — А що так? Ми ж ненастільки великий комплекс… 

 — Прочитали гарні відгуки, мабуть, — вона усміхнулася, це було чути по голосу. — І те, що ми не такі великі, має свої переваги. Готель за містом, тут гарна природа, про це й ревізор писав. І обслуговування хороше. 

— А яка дата? — одразу поцікавився я. — У нас там вільно?

 — Двадцять восьме число. —  вона зітхнула. — За день до вашого весілля. От у цьому й проблема… Якщо ми візьмемо це замовлення, це буде як гарний піар, бо в ресторані побувають усі  найбагатші люди та “зірки. Якщо їм сподобається, є шанс, що вони стануть нашими постійними клієнтами.  Але чи встигнемо ми все прибрати і прикрасити до вашого свята? Цей клієнт хоче дарк паті, він фанат тяжкого року…” 

— Коли треба дати відповідь? — я зітхнув.

 — До завтрашнього дня. Часу залишилося небагато, менше двох тижнів…

— Ми з Христиною поговоримо ввечері і я тобі скажу…

***

— Загалом, такі от справи, — сказав, коли ми з Христиною вже їхали до її сестри, ми сьогодні якраз мали познайомитись, а по дорозі я розповів їй про того багатія-рокера і його замовлення. — Не знаю, що робити з цим замовленням, а відповідь треба дати завтра. Що ти думаєш? Я зроблю так, як ти скажеш.

— Якщо це справді вигідно для твого бізнесу. то не варто відмовлятися…. — вона не думала навіть секунди, перш ніж відповіла.  — Я б на твоєму місці не втрачала такий шанс знайти нових клієнтів. 

— Впевнена? — я якраз припаркувався біля будинку, в якому жила її сестра. Взяв Христину за руку. — Я не буду ображатись. Ти для мене в пріоритеті.

 — Так, я впевнена. Правда, весілля вже якось недобре переносити. ми ж і замовлення розіслали…

— Ну це за день… просто що декорації доведеться швидко поміняти, — розмірковував я вголос.

 — Найняти більше людей, і все вийде, — сказала вона. 

— Ти в мене найкраща, кохаю тебе, — на цих словах я поцілував Христину, стиснувши її долоню в своїй. 

 — Я теж тебе кохаю, — відповіла вона. — У нас буде найкраще весілля, я в цьому не сумніваюсь!

***

Вечеря у сестри Христини проходила напрочуд добре. Я був щасливий, що все так склалось. Ближче до десятої Христина і Таня почали прибирати зі столу а мені сказали сидіти і чекати. В якийсь момент, коли вони вже практично все прибрали, вони затримались на кухні. Я побачив на столі ще одну порожню тарілку і вирішив її віднести.

 Але коли торкнувся ручки дверей на кухні, завмер, бо почув дещо:

 — Христино, він шукав тебе, приходив до мене, — сказала Таня.

 — Ми ж розійшлися, я сказала йому, що виходжу заміж, — голос Христини лунав спокійно. 

— Він був засмучений, — вона зітхнула. — Здається, щирий. Хоча я і рада, що ти більше не з ним…

 — Він кохав мене… Принаймні, так завжди говорив. Може йому й сумно, що я обрала Марка. Але я нічого не приховувала від нього. Я зустріла Марка вже після того, як Андрій  мене кинув…

Я стиснув ручку дверей. Було боляче розуміти, що Христина думала про нього… І що вона вірить, що він її кохав. 

Треба відійти звідси… Я не хочу зриватись на ній…