21. Марк. Знайомство з тещею

Коли мама Христини вже заходила до будинку, а я заносив її сумку, яку дістав з багажника таксі, вона запитала мене:

— А ви давно зустрічаєтесь з моєю донькою?

— Так, вже давненько, — я кивнув, намагаючись пригадати, як ми з Христиною домовлялись казати в таких випадках. — Півроку.

— Дивно, мені здається, Таня казала, що її хлопця звуть Андрій, чи це я вже щось плутаю, хм, — вона знизала плеччима. 

Я поглянув на Христину, подумав, що краще вона відповість матері і підтвердить, що та все ж щось "наплутала". Думки про її колишнього мені були неприємні, як і розмови, але певно нікуди від цього не подітись. Краще зараз же викреслити його з її життя в очах її рідних.

— Так, мабуть, ти переплутала, — сказала Христина. — То хлопця Марини, нашої двоюрідної сестри, так звуть. А я зустрічалася з Марком. 

— Але все ж! Чому мене ніколи не запрошували в гості? Чому не сказала, що переїхала? Чому весілля так поспіхом? Я чогось не знаю? — моя майбутня теща уважно подивилась на Христину. 

 — Я ж недавно переїхала, — відповіла вона. — А навіщо тягнути з весіллям? Ви б самі з татом розгнівалися, якби я жила з чоловіком без шлюбу…

— Так, — я обійняв Христину за талію. — Крім того, я кохаю Христину і хочу, щоб вона швидше стала тільки моєю. І не просто дівчиною, а саме дружиною. 

Я відчув, як вона вдячно стиснула мою долоню в своїй.

 — Я дуже кохаю Марка, мамо, — сказала вона. — Він дуже хороший, ти скоро сама в цьому переконаєшся…

Мені було приємно чути ці слова. Хоч ми з Христиною тільки-тільки зійшлись, але я знав, що вона зараз щира. Я і сам був щирий. 

— Ну, в будь-якому разі, я засмучена, що мені ніхто нічого не захотів казати, — пробубніла вона. 

— Я тільки збиралася тобі подзвонити і запросити на весілля, — Христина підійшла до матері і обійняла її. — Ви ж головні гості,  разом з батьками Марка. Просто ти мене випередила з цим візитом…

— Ну добре… Але я хочу все знати! Від самого початку! Таня казала, він був твоїм босом? Ви все ще працюєте разом? 

Я ледь стримав вираз обличчя нейтральним. Вона точно прийняла мене за того покидька, який кинув Христину вагітною і через якого вона тоді стояла на мосту. 

— Так, працюємо, — сказала Христина. — У Марка мережа готельно-ресторанного бізнесу, а я займалася піаром. 

— Займалася? — уточнила мама. — А чому в минулому часі? 

— Зараз треба до весілля готуватися, — вона усміхнулась і розвела руками. — Марк зайнятий на роботі, в нього немає часу на всі ці організаційні питання. Тому я взяла відпустку. А після весілля знову працюватиму в його бізнесі. 

Трималася добре, обманювала прямо професійно. Я не впізнавав Христину. Якби не вона, ми б точно завалили цю "перевірку" від її мами.

— Так, на жаль, всі ті клопоти Христині довелось взяти на себе, — підтримав її я. — Давайте я покажу вашу кімнату, а Христина поки що поставить чайник?...

***

— Ти точно впевнена, що поїдеш? Твоя мама все ще спить там, — сказав я тихо. Хоч ми і були на першому поверсі, а її мама — на другому, я все одно говорив пошепки. Не хотілось ще її розпитувань.

 — Мені краще трохи відпочити від неї, — сказала Христина. — Ти ж бачиш, за нею плаче кар’єра слідчого… Вона прямо професійно проводить допити, і я страшенно боюся, що ляпну щось не те і “запорю” всю нашу легенду. Тому чим менше часу ми проведемо разом до її від’їзду, тим краще..

В цю мить телефон в моїй кишені задзвонив. Я дістав його і побачив, що це мій адміністратор. Ще було рано, він не мав дзвонити так рано. 

Я взяв слухавку і почув:

— Ми дізнались, що ревізор приїде на вечерю. От тільки невідомо, хто це буде! Він, вона, старий, молода… Вчора було заброньовано майже всі столики, що нам робити?....