1 Валерія

Ще вчора я була щаслива разом зі своїм коханим.  Дізналась, що вагітна і хотіла його порадувати, але не встигла. Бо мій Стас неочікувано загинув у автокатастрофі.

Проплакавши кілька днів, я зрозуміла, що не зможу сама виростити нашу з ним дитину.

Хоч я дуже цього не хотіла, але довелося звертатися за допомогою до родини Стаса.

Ці пихаті багатії ніколи мене не любили, бо вважали, що я зовсім не кохала Стаса, а тільки полювала за його грішми. Вони були проти того, що ми з ним зустрічались.

Але зараз у мене не було іншого виходу. Сама я не мала можливості виростити дитину.

У мене навіть не було батьків, які могли б мене підтримати.

Набравшись сміливості, я поїхала в офіс до старшого брата Стаса, щоб розповісти йому про те, що я чекаю дитину.

Я дуже боялася того, що Влад навіть не захоче розмовляти зі мною. Бо він завжди ставився до мене досить упереджено.

Вийшовши з таксі біля розкішної будівлі компанії Владислава Царенка, я неймовірно хвилювалась.

Моє серце калатало так сильно, що здавалося зараз вискочить з грудей.

Зупинившись біля входу, я кілька разів глибоко вдихнула і видихнула, щоб хоч трохи заспокоїтись.

Наважившись, я зайшла. Сталося справжнє диво, бо Влад прийняв мене одразу, щойно дізнався про мій візит.

Такого я точно не очікувала і навіть налаштувалася на те, щоб чекати під будівлею компанії, коли з'явиться Влад.

- До.. добрий день, - нерішуче промовила я, зайшовши в кабінет до цього великого боса.

- Чого тобі? - поцікавився високий вродливий брюнет в дорогому діловому костюмі, неохоче відірвавшись від своїх паперів і поглянувши на мене.

- Я вагітна від Стаса... - затинаючись, відповіла я.

Кілька секунд Влад шоковано мовчав, спопеляючи мене поглядом.

- Ти впевнена , що це дитина мого молодшого брата? - холодно запитав Влад.

- Так, впевнена. Крім того, можна провести  ДНК - тест... - відповіла я, опустивши очі додолу, бо відчувала жахливий дискомфорт і сором.

- Звісно, що ми зробимо ДНК - тест, щоб перевірити чи це дитина Стаса.

- І що буде, коли це підтвердиться? - закусивши нижню губу, щоб не розплакатись, запитала я.

- Тоді ми з тобою одружимося, - відповів Влад.

- Що?! - шоковано перепитала я, не вірячи власним вухам.

- Це буде фіктивний шлюб... Тільки заради дитини  Стаса. Я не хочу, щоб малюк мого брата ріс байстрюком. Крім того, так я зможу ростити і виховувати його. Це буде найкращий вихід із ситуації. Ти згодна?

- Можливо, але я дуже погано собі це уявляю.

- Я теж... Але заради дитини свого молодшого брата я згоден піти на таку жертву, - важко зітхнувши, промовив Владислав.

Навіть зараз цей пихатий  і самовпевнений багатій дивився на мене, як на якесь непорозуміння.

Я почувалась приниженою і ледь стримувалася, щоб не розплакатись прямо перед ним.

Але заради нашої дитини я була  готова пожертвувати власним щастям. Мені хотілося швидше втекти додому і виплакатися, щоб ніхто не бачив.

- Я сказала все, що хотіла... - говорячи це, я вже збиралася вийти з кабінету, але Влад мене зупинив.

- Куди це ти зібралася, Леро? - запитав він, встаючи з-за столу.

- Додому... - неохоче відповіла я.

- Зараз поїдемо до тебе. Збереш речі. Від сьогодні ти житимеш у мене. Не вистачало ще, щоб через твою легковажність і необережність щось сталося з дитиною Стаса.

- Але ж...

- Ніяких заперечень. Сьогодні переїдеш жити до мене, а завтра ми поїдемо в лікарню.