Епілог

Минуло пів року

Я розлучився з Юлею і більше не бачив її. Тепер я з Вікою, а з батьком припинив спілкування. Ми з нею зняли квартиру і тепер живемо там, кожен наш день сповнений радості, коханням і підтримки. Віка вирішила залишити танці і не повертатися до них, а її хвороба поступово почала відступати. Тепер вона моя законна дружина, я вдячний долі, що вона познайомила мене з такою прекрасною жінкою, якій я цілую руки.

Сидимо з коханою на кухні, розмовляючи про все на світі. Раптово мій телефон загудів, я взяв слухавку. Мені чомусь дзвонив батько.

— Чого тобі? — холодно мовив я.

— Привіт, сину, у мене для тебе сюрприз. Бери з собою Віку та їдьте до мене в офіс.

Я здивувався, кохана одразу помітила мою реакцію. Приїхавши до його офісу, ми за руки зайшли до його кабінету. Батько сидів на кріслі, а біля нього була якась жінка, яку я не знав.

— Ну, і що за сюрприз ти влаштував мені?

Він підійшов до Віки та з жалем поглянув у її очі.

— Віко, те, що я змусив тебе пережити… я жалкую про це. Пробач мені, будь ласка, тоді я просто не розумів, що роблю.

Віка лише киває на його щире вибачення. Він повертає погляд до жінки, що стояла позаду нього.

— Дімо, це твоя мама.

Вона підходить до мене та міцно обіймає.

Вмить я сильно здивувався, мама починає плакати.

— Сину мій…

Вона підходить до мене та міцно обіймає. У цей момент я був дійсно щасливий. Я так хотів всі ці роки побачити її, і тепер вона стоїть переді мною. Вона підходить до Віки та цілує її в щічку, промовляючи:— Ласкаво просимо в сім’ю, донечко.

Батько посміхається, я обійняв його.— Сину, ти в мене найкращий.

Нарешті я почув від нього ті слова, які так мріяв почути — що мене люблять просто за те, що я є. Мама обіймає батька, а ми з Вікою радіємо, знаючи, що все погане закінчилось, і тепер є тільки ми і наше щасливе майбутнє.

Ну ось і все мої любі читачі. Завершилась моя друга книга, ввечері я розпочну роботу над своєю третьою книгою ім'я головної героїні якої буде:Ельвіра. Усім дякую за увагу! 

Ваша Софія Еллер