Розділ 1

Дмитро

— Дмитре, ти ще довго? Ми запізнюємось на концерт! — з коридора лунав голос мого батька Ігоря Даниловича, який явно був невдоволений, що я тягну час.— Зараз іду, хвилинку.Я затягнув на шиї свій чорний галстук та неохоче вийшов у коридор. Я не хотів їхати на цей концерт. Краще б пограв у футбол, а не спостерігав цю нудну виставу і неохоче аплодував.— Що ти такий невдоволений, неначе весь світ тебе образив? — гарчить батько. — Ми їдемо не просто на концерт, там будуть танцювати популярні дівчата-танцюристки, тому ми маємо це побачити.

Мене не цікавили концерти, я любив лише футбол. Після того, як мене жорстоко зрадили, я взагалі закрився від усіх і став холодним егоїстом. Не думаю, що театр розпалить у моєму серці минулі почуття. — Тато, я не хочу їхати на цей концерт, дозволь піти на футбол.— Ніякого футболу, Дмитре, ти їдеш зі мною на цей концерт, і мені начхати, що ти не хочеш. Після нього йди хоч на край світу.Я насупився, однак промовчав. Ненавиджу концерти! Ми вийшли з під’їзду, тато сів на місце водія, а я чомусь сів на заднє. Він завів двигун, і ми виїхали.

У шкільні роки усі дівчата бігали за мною, моя харизма чіпляла всіх дівчат нашої школи. Однак я думав, що вони женуться не за мною, а за моїм набитим грошима гаманцем. Ніхто мені не подобався, не засідав у серце. Однак усе змінилося, коли я після школи зустрів Юлю. Вона немов зійшла зі сторінок глянцю. Я був шалено закоханий у неї, робив усе для її щастя. Однак вона жорстоко зрадила мене, фліртуючи з іншим, а потім просто покинула, нічого не пояснивши. Після неї я геть закрився і пообіцяв собі більше ніколи не закохуватись так, як у Юлю. Я дивився у вікно, де на вулиці вже темніло. Світло нічних ліхтарів падало на асфальт, на якому так плавно крокували люди. У мене немає друзів, є лише собака — німецька вівчарка на ім’я Герда. Вона завжди лягає поруч і слухає мене, коли я хочу виговоритися, усе, що на душі. Лише мило ворушить своїми вухами та піднімає на мене свої смарагдові, наповнені теплом очі.Тато зупинив машину біля великого будинку культури, біля якого був гарний фонтан і інші припарковані машини. Ми пішли всередину. Настрою у мене не було, однак я натягував посмішку, щоб тато не сердився і не задавав безглуздих питань, на які мені лінь відповідати. Ми сіли на перший ряд в актовому залі, де все було добре видно. Я думав, що просто абияк подивлюся, як танцюють інші, і просто поїду грати у футбол без жодних вражень. Коли на сцену вийшла група якихось дівчат, які, на мою думку, незрозуміло що танцювали, я гадав, що сьогодні в мені ніщо не розпалить вогонь. Однак я помилявся. 

Сиджу і неохоче аплодую їм, наче на вигляд я просто в захваті від них, поки на сцену не вийшла вона. Гарна, струнка дівчина, немов зійшла зі сторінок модного журналу. Світле волосся,неймовірна зовнішність змусили моє серце йокнути при першій її появі на сцені. Вона виділялась серед усіх. Її рухи були такі гарні і водночас ніжні. З усіх вона була, як не дивно, але найкращою.Я кидав свій погляд лише на неї. Для мене існувала лише вона, її тіло, її зовнішність. Зі мною такого ще ніколи не було, навіть Юля не дарувала таких теплих відчуттів, як ця дівчина. Не розумію як, але я закохався у неї, навіть не знаючи її імені, не чуючи її голосу, а лише спостерігаючи за її прекрасними рухами.Після концерту я стоячи аплодував не усім, а лише їй. І вона, немов тінь, зникла за кулісами. Батько залишився в захваті, а я залишився закоханий по вуха у цю дівчину. Вдома я навіть не поїхав на футбол. Усі думки були сповнені цією неймовірною дівчинкою. Я ліг на ліжко, вкрившись ковдрою, вимальовуючи гарну фантазію, де вона повністю належить мені й більше нікому. Під час концерту вона здавалася мені такою недосяжною, що одним побаченням її важко буде завоювати. Однак я вирішив для себе: щоб не сталося, я знайду цю дівчину, і вона стане моєю. Щоб не було, відпускати її я не збираюсь. Я дізнаюся про неї усе і завоюю її непросте серце.

Обов’язково додавайте книгу до бібліотеки і ставте будь ласка сердечки,сподіваюсь вам сподобається моя нова історія. ❤️ 

ОНОВЛЕННЯ ЩОДНЯ АБО ЧЕРЕЗ ДЕНЬ!