Розділ 9

Понеділок минув, як у тумані. Елізабет вдалося вгамувати емоції, майже спокійно допрацювати до кінця дня, не зіткнувшись із Шоном ще раз. Крістофер відповів на її повідомлення майже одразу, запропонувавши зустрітися в п'ятницю. Ліз погодилася. Вона сподівалася, що ця зустріч стане тим самим важілем, який виб'є з її голови всі романтичні дурниці.

Але наступні дні показали, що викреслити Шона зі свого життя не так просто. Здавалося, він відчув, що вона віддаляється, і включив режим активного наступу.

У вівторок вранці вона тільки-но підійшла до свого робочого столу, як побачила на ньому стаканчик з її улюбленим карамельним макіато та приклеєний жовтий стікер: «Для найсуворішої PR-ниці у цій будівлі. Посміхнися. Твій улюблений заноза». Ліз дивилася на цю каву, відчуваючи, як серце зрадницьки пришвидшує свій стук. Каву вона так і не випила.

У середу він «випадково» опинився в ліфті разом з нею і намагався завести розмову про якийсь новий серіал, вона відповідала мʼяко, але без зайвої залученості в розмову, поспішно втікши від нього на першому поверсі.

У четвер він написав їй повідомлення з пропозицією піти на обід у їхнє старе кафе. Ліз відповіла : «Вибач, сьогодні не зможу», і вимкнула телефон.

Вона вислизала, ховалася, будувала мури. А Шон, як досвідчений мисливець, який відчув, що здобич зривається з гачка, намагався ці мури пробити. Його інтуїція підказувала йому, що щось не так, але його самовпевненість відмовлялася вірити, що вона справді може його відкинути після стількох років дружби, і тим паче тієї ночі.

У п'ятницю ввечері Елізабет сиділа у своїй вітальні, намагаючись зробити хоч якийсь пристойний макіяж перед побаченням з Крістофером. Руки трохи тремтіли. Мішель, як зазвичай, сиділа на дивані і з легкою іронією спостерігала за зборами подруги.

- Ти впевнена, що цей Крістофер - гарна ідея? - запитала Мішель, відкусивши яблуко. - Ти виглядаєш так, ніби збираєшся на співбесіду, а не на побачення.

- Я впевнена, Міш. Мені потрібно переключитися, - Ліз старанно фарбувала вії, намагаючись не думати про те, що ще пару тижнів тому в цьому ж дзеркалі вона бачила себе щасливою і закоханою. - Він нормальний, стабільний хлопець. Це саме те, що мені зараз треба.

Раптом у двері пролунав короткий, впевнений стукіт.

Мішель здивовано підняла брови і пішла відчиняти. Ліз, відчувши дивний холодок по спині, завмерла з тушшю в руці.

- О, яка «приємна» несподіванка, - почула вона уїдливий голос своєї сусідки.

З коридору до вітальні увійшов Шон. Він був одягнений у сорочку та джинси, поверх та ж шкіряна куртка. Він виглядав як завжди стильно та гарно. Але Ліз звернула увагу на те, що він тримав у руках. Це була невелика, стильна коробочка з прозорим верхом, перев'язана шовковою стрічкою.

- Привіт, принцесо, - він обійшов Мішель так, ніби її там взагалі не було, і попрямував прямо до Елізабет. Його блакитні очі уважно, майже жадібно просканували її образ: макіяж, гарна сукня, укладене волосся. - Я дивлюся, ти кудись зібралася?

- Привіт, Шоне, - голос Ліз прозвучав набагато холодніше, ніж вона планувала. Вона відклала туш і повернулася до нього, схрестивши руки на грудях. Вона намагалася дихати рівно, щоб не видати того урагану емоцій, який він викликав самою своєю присутністю. - Так, у мене плани. А ти що тут робиш?

Він не зніяковів. Його грайлива посмішка стала ще ширшою, він простягнув їй коробочку.

- Я приніс тобі дещо. Це... - він зробив інтригуючу паузу, - макаруни з лавандою та білим шоколадом. Я пам'ятаю, що ти якось казала, що терпіти не можеш класичні смаки, але обожнюєш усе незвичайне. Я знайшов їх у тій новій французькій кондитерській на розі. Спеціально для тебе.

Елізабет подивилася на коробочку. Лаванда та білий шоколад. Він пам'ятав. З усіх безглуздих розмов за обідом він запам'ятав її смаки. Серце боляче стиснулося, але вона швидко згадала, навіщо вона сьогодні гарно одягнута.

- Дякую, Шоне. Це дуже мило, - вона не взяла коробочку, змусивши його покласти її на тумбочку. - Але мені зараз не до солодкого. Я поспішаю.

Тінь здивування промайнула на його обличчі. Він звик, що його подарунки і увага викликають щонайменше захоплену посмішку.

- Куди це ти така гарна зібралася в п'ятницю ввечері, ще й без мене? - його голос прозвучав жартівливо, але в ньому чітко вловлювалися нотки ревнощів, які він намагався приховати. - Може, відміниш свої плани? Я купив два квитки на той новий трилер, який ти хотіла подивитися. Замовимо китайську їжу, посидимо в мене, як у старі добрі часи? Я навіть згоден віддати тобі найкраще місце на дивані.

Це було його запрошення. Його спосіб повернути їх у звичну зону комфорту. Його спроба сказати: «Давай знову будемо друзями, як у старі добрі часи.»

Ліз відчула, як її гордість випрямила спину. Вона більше не буде його запасною гаванню. Не буде його іграшкою, до якої він приходить, коли йому нудно.

- Ні, Шоне, - вона подивилася йому прямо в очі, її голос був твердим і крижаним. - Я не можу. Я йду на побачення.

Шон завмер. Він помітно напружився, а очі звузилися. Він окинув її поглядом ще раз, але тепер у ньому не було радості, лише холодний, роздратований аналіз.

- На побачення? З ким? Тільки не кажи, що ти знову витягла якогось дурня з Тіндера.

- Ні. Це Крістофер. Той самий «нормальний» хлопець, - вона вимовила це з викликом, насолоджуючись тим, як змінюється його обличчя. - Виявляється, він дуже милий, уважний і... серйозний. Ми йдемо на вечерю.

Шон видав короткий, глухий смішок, у якому не було ні краплі задоволення. Він засунув руки в кишені джинсів, намагаючись виглядати байдужим.

- Крістофер? Серйозно, Ліз? Ти ж сама казала, що він нудний. Ти ж наче відшивала його! Що змінилося? Вирішила знизити стандарти?

- Я вирішила дати шанс нормальним стосункам, Шоне, - відрізала Елізабет. Її голос затремтів. Вона зробила крок до нього, скорочуючи дистанцію, і подивилася йому в очі з усим розчаруванням і болем, на які була здатна. - Я хочу стабільності. Я хочу чоловіка, який буде бачити в мені жінку, а не просто «зручну людину для зняття стресу». Крістофер може мені це дати. А ти... ти йди в кіно з Келлі. Я впевнена, вона з радістю займе найкраще місце на твоєму дивані. І не тільки на дивані.