Розділ 3

Ранок почався не з кави. Він почався з різкого, нав'язливого дзижчання телефону на тумбочці, яке безжально вирвало Елізабет із глибокого сну. Вона розплющила очі, мружачись від вранішнього світла, що пробивалося крізь жалюзі.

«Знову...» - промайнуло в голові звичне роздратування. Вона була впевнена, що це Шон. Чергова ніч, чергова дівчина, і чергове «Ліз, рятуй». Її пальці, ще трохи занімілі від сну, намацали прохолодний метал смартфона. Вона приготувалася прочитати стандартний набір слів про те, як швидко їй треба зіграти роль ревнивої істерички, але екран показав зовсім інше ім'я.

«Крістофер».

Елізабет кліпнула, проганяючи залишки сну.

«Доброго ранку, Ліз! Сподіваюся, ти гарно спала. Бажаю чудового дня. Було б круто повторити нашу зустріч, коли ти будеш вільна. Пиши і ми домовимося про час та місце.»

Вона дивилася на екран, відчуваючи дивну суміш емоцій. З одного боку, це було мило. Він пам'ятав про неї, він виявляв ініціативу. З іншого боку... згадуючи їхню вчорашню вечерю, вона знову відчула той самий штиль. Жодних емоцій. Ніякої особливої цікавості до нього. Але Ліз, зі своєю вірою в те, що кохання потрібно будувати, а не чекати на магію, вирішила не спалювати мости. Можливо, на другому побаченні він розкриється інакше? Можливо, з'являться ті самі казкові метелики, яких вона так чекала?

А от Шон нічого не писав.

Вона швидко відписала Крістоферу стримане «Доброго ранку! Дякую. Перегляну свій графік і напишу тобі», і почала збиратися на роботу.

Накинувши стильний зелений брючний костюм, який ідеально підкреслював її смагляву шкіру, Елізабет нашвидкуруч випила каву. Вже виходячи з квартири, вона набрала повідомлення Шону: «Забіжу до тебе в кабінет вранці. Є розмова.»

Відповідь прилетіла миттєво: «Чекаю.»

В офісі компанії "Horizon" панувала дивна атмосфера. Зазвичай розслаблений і монотонний ранковий ритм сьогодні був не таким. Елізабет, йдучи коридором сьомого поверху, помітила, як колеги збиваються в невеликі групки біля кавомашин, щось активно, але тихо обговорюючи. Повітря було наелектризоване плітками.

Вона зайшла у свій кабінет, кинула сумочку на стілець, перевірила пошту, і не гаючи часу, попрямувала до Шона. Його двері були трохи прочинені.

Елізабет зробила крок усередину, вже відкривши рота, щоб сказати черговий підкол щодо його вчорашнього зникнення з ресторану, але слова застрягли в горлі.

У кабінеті Шона, поруч зі столом в м’якому кріслі сиділа дівчина. Миловидна білявка з ідеально укладеним каре, у дорогій шовковій блузці. Вона сміялася з якогось жарту Шона, грайливо похитуючи ніжкою в туфлі на шпильці. Сам Шон стояв поруч, спершись на стіну, розслаблений, з звичною нахабною посмішкою. Його блакитні очі світилися звичним азартом мисливця.

Елізабет завмерла на порозі. Дівчина миттєво замовкла і повернула голову. Шон теж подивився на Ліз, але його посмішка не зникла, лише трохи змінилася.

- О... вибачте. Я зайду пізніше, - розгублено пробурмотіла Елізабет. Їй стало якось не по собі, ніби вона вдерлася в чужу спальню. Вона швидко відступила в коридор, зачиняючи за собою двері.

Хто це така? Вона знала всіх в їхньому відділі, але цю дівчину бачила вперше. Серце неприємно тьохнуло, але Ліз миттєво відкинула це почуття. Яка їй різниця, з ким фліртує Шон? Це його звичний стан.

Повертаючись до свого кабінету, вона почула гучний голос офіс-менеджера:

- Усім співробітникам негайно зібратися в переговорній кімнаті! Нарада за п'ять хвилин.

Ліз забігла у свій кабінет, взяла блокнот, і попрямувала до великого скляного кабінету. Коли вона зайшла, майже всі місця за довгим овальним столом були зайняті. Директор, містер Грін, стояв на чолі столу, поглядаючи на годинник.

Шона ще не було.

Елізабет сіла поруч із Сарою, дівчиною з фінансового відділу, і тихо запитала:

- Що за метушня з самого ранку? Щось сталось?

Сара нахилилася ближче і прошепотіла:

- Кажуть, у нас нова колега. Якась родичка Гріна. Прислали сюди на стажування. Всі на вухах, бо ніхто не знає, як з нею поводитися - як зі звичайним стажером чи як з королевою.

В цей момент двері переговорної відчинилися. До кімнати, впевнено цокаючи підборами, увійшла та сама білявка з кабінету Шона. А за нею, розслаблено і недбало, увійшов сам Шон. Він окинув залу поглядом, зустрівся очима з Елізабет, ледь помітно підморгнув їй і сів на вільне місце неподалік.

Директор прокашлявся, привертаючи увагу.

- Колеги, доброго ранку. Прошу уваги. Хочу представити вам нового члена нашої команди - Келлі. Вона проходитиме у нас стажування на посаді асистента креативного директора, - Грін зробив наголос на слові «асистента». - Я дуже прошу всіх всіляко допомагати, підтримувати молодого спеціаліста та вводити її в курс справ компанії.

Келлі мило посміхнулася всім присутнім, але її погляд постійно повертався до Шона. Елізабет, спостерігаючи за цією картиною, відчула легке роздратування. Шон сидів, відкинувшись на спинку крісла, і не відривав очей від новенької, відповідаючи їй такою ж цікавістю. Це була його звична гра, але чомусь зараз Ліз хотілося закотити очі сильніше, ніж зазвичай.

Коли нарада закінчилася і всі почали розходитися, Елізабет швидким кроком попрямувала до свого кабінету. Вона тільки-но встигла сісти за стіл, як двері відчинилися, і на порозі з'явився Шон.

- Вибач, що не прийшов раніше. Був трохи… зайнятий, - він пройшов усередину, зачиняючи двері, і сів на край її столу, звично порушуючи особистий простір. Від нього віяло його фірмовим парфумом і якоюсь новою, ще не знайомою Ліз енергією.

- Я чудово розумію, чим ти був зайнятий, - колко, з металом у голосі, відповіла Елізабет, не відриваючи погляду від монітора. - Тобто, ким. Новою дівчиною-стажером, яку ти вже встиг затягнути в свої тенета ще до офіційного представлення.

Шон проігнорував її тон. Його очі звузилися, він трохи нахилився до неї.