Глава 15

Я подивився на Хеппі і пішов до тієї майстерні.

– Ну гаразд ам... покажи все що є на людину павука – і мені відкрились декілька моделей костюмів, і я почав вибирати. Я подивився на Хеппі – що?
– Нічого, ти збирай костюм а я музичку поставлю – і він поставив пісню Led Zeppelin.
– О обожнюю Led Zeppelin – і ми піднялись у повітря – ну добре, а виведи мої павутино-стріли, а шокери відокрем та коремфінуруй напругу у компенсацію у 251, а детонатори під ручне керування.

Pov Аліна: 
Ми зараз у Лондоні, чому ми відправились іменно так, ніхто не знає, але ми їдемо туди куди нас ведуть вчителі. Але часом я і сама думаю що вони не знають куди нас ведуть.

– Зараз у нас екскурсія, тоді перекусимо а тоді в аеропорт– сказав Херемвел.
– Ніхто не хоче визнати що це якась шиза– сказав Бред. Цікаво що він має на увазі.
– Так я згодний, це шановні не навчальна подорож а хто зна що – сказав інший вчитель.
– Ні ні ні я маю на увазі Пітера – тут я вже напряглась – ніхто не помічає який він стрьомний кадр, я бачив його у коморі вбиральні із якоюсь жінкою у самих трусах, і віз завжди кудись тікає як було в опері, і зараз він знову зник, типу до родичів у Берліні, ніхто крім мене не хоче знати правду – треба вже з ним покінчити.
– Саме поняття об'єктивної правди потроху згасає.
– Джей Орвел, дякую Аліна– подивився він на мене.
–Так ну просто Пітер зараз не здатний виразитись. А як по-твоєму Бред, це дуже круто фоткати людей у туалеті?– я усміхнулась йому.
– Так чувак це збочення – даже Флеш мене підтримав.
– Ні ні все було не так, насправді я просто...
– Давайте просто забудемо про це і зрадіємо мирному чудовому дню, прекрасна ідея містере Херемвел кажуть учні, от і добре– почав сам із собою розмовляти. Ми видвинулись вперед.
– Я тобі скажу як друг а не вчитель, не роби так ніколи, ясно, це не здорово ніяких телефонів у вбиральні, туалет річ особиста – каже вчитель Бреду.
– У нас окремий автобус– каже Херемвел.
– Тут щось не так, якось усе стрьомно – кажу я. Але воно так і є, дуже дивним що для нас виділили цілий автобус, та і водій якийсь дивний.
– Ти тепер ДЛП – я подивилась на Неда – друг людини павука, тож не забувай на за що не дрейв.
Pov Пітер:
– Усе, Фюрі отримав зашифроване послання, флеш сказав, Флеш сказав Лондонський міст  та це поруч, я заберу їх звідти сам, чуєш?– каже Хеппі.
– Так – кажу я.
– Впораємося – каже Хеппі.
– А як же.
– Ну як там костюм – каже Хеппі.
– Майже готовий.
– Клас .
– Секунду є прохання, якщо за мною щось станеться віддайте це Аліні – і віддаю подарок який купив.
– Усе буде добре, ти віддаси  все сам, ти здатний, який втебе план?– сказав Хеппі.
– Оскільки це все ілюзія, все що треба зайти з середини вимкнути її і зайти Бека, ну а далі лишається у нього Іду відібрати.
– Клас, та минулого разу тебе збив поїзд– нагадав мені Хеппі.
– Точно проте тепер я вже, як це пояснити є шосте чуття якесь.
– Пітером - радар ти маєш на увазі, але ж він не працює я так розумію?
– Ні він працює, я незнаю
– Круто, ясно у Пітера-радар є план, то я по твоїх друзів а ти вмикай свій радар– і Хеппі сідає за штурвал.
– я здатний, здатний – повторюю я сам собі.

Друзі, я прошу вибачення, сил взагалі немає щоб шось писати, але надіюсь вам подобається💓