Навряд чи ти розумієш що справжнє Пітер –каже Бек, а тоді я поїхав назад і зупинився перед якимось магазином а із нього появилась рука і вдарила мене і я полетів у стекло і проламані його і почав падать вниз тоді коли падав зачепився за практичну, тоді знову стекло.
– Прокинься, нарешті! – закричав Бек, і я упав на машину і повернули мені мій чорний костюм.
Я звалився із машини і почав відповзать від неї, тоді встав на ноги і почав готовиться до бою, я дивлюся навколо, і глибоко дихаю.
Тоді зверху знову появились дрони і полетіли на мене а за ними стекло і це стекло почало втикатися у землю. І я знову у своєму костюмі людини павука, я почав оглядатись, а у отих стекляшках я бачу своє відображення.
– Ні справді подивись на себе– я почав просувати руку до стекла а тоді мої копії почали бити мене, накинулись на мене всі зверху і почали бить – ти просто переляканий пацан у трико, я створив Містеріо щоб світові було в кого вірити, я контролюю правду, Містеріо, ось єдина правда – ззаду мене появився Містеріо і вдарив мене своєю енергією, а я ухилився, я стрельнув у нього своєю павутиною а вона пройшла наскрізь нього і почав тягнути його але я потягнув якусь машину велику але я ухилився.
Тоді бачу Містеріо, він знову стриляє у мене своєю енергією, я тікав, а тоді він мене збив, я упав а на мене почала падать велетенська рука, але вона розсипалась. Я розкрив очі а переді мною стояла могила Тоні Старка.
– Якби ти був чогось вартий, можливо Тоні не загинув би – я почав приглядатися до пам'ятника а із землі вилізла рука, я почав відповзать, тоді виліз костюм залізної людини весь побитий без одного ока, він взлетів і почав дивитися на мене своїм одним оком, а із його голови почали вилазить багато павуків – у глибині душі ти знаєш що я правий.
Я почав бігти але вдарився об щось невидиме й впав на сніг, тоді з землі почали вилазить якісь доми.
– Ти зробив свій вибір, тобі просто треба було відпустити але тепер ти мусиш...– і появився Бек і його застрелив Фюрі, і вся ілюзія по пропадала і повиїжджали машини і повиходили снайпери і націлити свої залізяки на Бека.
– Фюрі – я злазив із якогось каміння.
– Люди Бека зараз шукають усіх кому щось відомо, то хто ще знає? – каже Фюрі
– ам...
– Я знаю що ти казав то зізнайся кому саме, хто ще знає?
– Лише Алі і Нед з мого класу, можливо Нед сказав своїй дівчині Бетті а більше ніхто – бистро проговорив я, а Фюрі почав сміятись– Що?
– Ти такий довірливий
– Що?
– Ти ж начебто не тупий тільки наївний– ілюзія спала а замість Фюрі появився Бек – твої друзі загинуть.
Почалося знову, мене перемістило у якийсь коридор де все падало, на мене йшов Бек.
– Не складно дурити людей які живуть ілюзіями – всі ті ілюзії що були вони почали перекручувати ся заново – та маю зізнатися Пітер, мені дуже шкода – вся ілюзія зникла, я подивився у бік і мене збиває потягом електричним.
Я виліз з під потяга та зайшов у всередину, зняв маску і прокашлявся, все всередині боліло настільки що я зомлів.
Дякую що читаєте мою книгу, ставте ⭐