– стій я не хотіла це сказати, тобто ти мені подобає...–
І ця штука засвітилась і я бистро кинула її на дорогу, із неї появився якийсь промінь, і воно почало працювати як проектор, появився монстр як водяний і вогняний тільки тепер вітряний , а тоді він зник.
– це що за хрінь була? – сказав Пітер
– я не знаю
Пітер потихеньку почав підходить до тієї штуки, а тоді взяв її.
– це що, як проектор типу того?– запитала я Пітера
– так, але досконаліший– він його роздивлявся
– Це так, так реально і я....– я не могла зв'язати пару слів.
– так дуже реально– Пітер над чимось задумався, а до мене дійшло що..
– хвилинку то виходить що...
– виходить що елементали це фейк, так це не може бути ми ж були поруч так? Серед вогню та винищення і хто міг зробити таке?
І тут знову той проектор включився і появився вітряний монстр який бився із..
– Містеріо, боже він нас всих надурив, я не вірю– у мене не вкладалося це все в голові але тут Пітер мене добив.
– я справді людина павук і я сильно облажався.
– стій ти правду кажеш?
– угу
– ти не дуриш мене і це стовідсоткова інформація– я не могла повірить своїм вухам
– ні я не жартую– Пітер був серйозним.
– адже я була впевнена на 70 відсотків.
– Алі я.. Алі слухай я вірю ти схвильована але нам треба валити звідси і швидко.
– добре, але можна я скажу флешу?– але він мені нічого не сказав і ми побігли.
***
– Не віриться що я дав Беку ті окуляри, він мабуть стежить за мною та шле сюди дрони вбить мене– Пітер бігав по кімнаті і закривав штори щоб нас ніхто не помітив.
– то окуляри керують дронами?
– так, і нажаль це з'ясувалось коли я мало не вбив Бреда– Пітер щось перевіряв у своєму комп'ютері.
–мало не вбив Бреда?– це мабуть сталося коли ми їхали у Прагу.
– короче я зателефонував би містеру Фюрі що Бек обманщик та схоже він мене заблокував
– то як ти це розрулиш?– він почав дивитися на мене.
– А... Готую костюм і рушаю до Берліна поговорити з Фюрі особисто– він дістав костюм і почав переодягатися.
Тоді він подивився на мене коли вже був без футболки і я зрозуміла що я витріщаюся на нього.
– Е я..– і обернулася, я хотіла трохи під глянути але тут з'явився Нед.
– О Нед добре що ти тут–каже Пітер, я обернулась і посадила що костюм вже Пітер одягнув.
– який костюм класний, якраз на карнавал у Празький Гаран – почав нести якусь дурню.
– вона знає, я їй сказав– і показав на мене пальцем.
– він не казав мені, я сама здогадалась– виграшно усміхнулась.
– а це круто– Нед був трохи збентежений.
– так і дуже давно – мені подобалось лице Неда.
– Слухай Містеріо самозванець– почав казати Пітер.
– він же нас із Бетті врятував– нічого не розумів Нед.
– Ні, він влаштував усе це як ілюзоаніст – кажу я.
– так, він застосовує голографічні проектори.
– цеж сказитися – Нед не вірив своїм вухам.
– так– я вже це все трохи переварили в голові. І ми із Пітером подивились один на одного.
– то ви як? Разом розслідуєте чи що?– Нед почав усміхатися.
– здебільшого я сама.
– короче Нед дзвони Мей, скажи Херемвелу що я залишусь в родичів у Берліні доки все не вляжиться чуєш?– віддає приказ Пітер.
– ясно.
– вау та ви брешете як дихаєте– це було прикольно.
– так я погнав– Пітер підійшов до вікна.
– стій чекай чекай не забудь ось це – і я дала той проектор– і будь обережним – я підійшла до нього і обняла.
– нікому не кажи ні слова добре, кожен хто знає у небезпеці – і він усміхнувся мені і полетів, а я продовжила дивитися на нього як він віддаляється.
– ну от тепер ти теж знаєш, але я дізнався набагато раніше, ми ж не міряємося – сказав Нед.
Любі