В пошуках кохання

Глава 3

 

Нам відкриває двері Пітер, він виглядає потрьопаним, але він  у себе вдома то нічого
– Привіт Пітер як справи?– запитала мама яка вже знімала свої черевики
– Добрий день та все добре)– він пожав руку папі, вони привітались а тоді після папи зайшла я, і ми зустрілись поглядом і обидва  за соромились 
– Привітик) – кажу я перша 
– Привіт), давай заходь
– ой зараз– ми так дивились що я аж забула де стою

Ми пройшли із ним до кухні і наша рідня вже встигла розкластись і заварить чай, ми всі розсілись, і так получилось що я сиджу навпроти Пітера. Ми поїли і почали слухать про шо розмовляють наша рідня.
– Пітер поведи Алі до себе в кімнату і там погуляйте, а то сидите тут і скучаєте– сказала Мей
– Ладнооо– мені здалось чи Пітер не дуже хотів вести мене до себе в кімнату, ми зайшли і я була не здивована коли побачила бардак всюди– ти тільки не звертай увагу на це все, у мене просто немає часу шоб прибратися
– та нічого, у мене теж таке часто буває– і почалась мовчанка
– ну... Звідки ти приїхала?– цю мовчанку порушив Пітер.
– Ну я приїхала із України, у папи не склалося із бізнесом і ми приїхали сюди, а ти до Мей приїхав у гості?
– Ні, я тут живу
– А тоді твої батьки зараз на роботі?
– Мої батьки померли– і тут я поняла шо не то ляпнула
– Боже вибач, я не хотіла, треба було догадаться
–Та нічого ти ж не знала, давай краще підемо погуляємо? 
– А давай)

Ми вийшли і на дворі вже було темно, але нам це не мішало і ми так заговорились шо забули про час і тут Пітер став дуже дивним.
– Алі, ти мене вибач але мені дуже срочно треба бігти, вибач шо не проведу  тебе додому
– Та нічого, якось сама добрерусь– і він побіг

Я подумала і захотіла іще підти погулять і забрела точно не туди куди мені потрібно, тут була якась битва, було купу стекла, розбомблений магазин, і я дивилась на це все і почула що хтось плаче, я подивилась а там дівчинка років 5 сиділа за мусорним баком
– Єй дівчинка шо ти тут забула, тут мабуть небезпечно
– Я.я.я злякалась і заг.г.губила маму, а вона мене вчил.лаа якщо загубишся сидіть на місці
– Яка ти молодець, давай я тебе відведу до твоєї мами, ти мені покажеш дорогу– але тут вибігла якась людина у масці і за ним людина павук, 
– Тікай!!!!– кричить мені людина павук, а я не зреагірувала і тільки хотіла побігти аж хтось мене штовхнув на дорогу
– Ти знімаєш маску людина павук або я її пристрелю– і я вже поняла шо тут треба тільки надіятися на людину павука.
– Слухай здоровань давай договоримось між собою не будемо інших втягувати, вони не причом– але отой дядько не хотів відводити свою залізяку від моєї голови
– Ні ні так не піде або ти знімаєш або я її пристрелю 
– ладно, добре, ти тільки Алі не хвилюйся– звернувся до мене і людина павук почав повільно підходить, і тоді зненацька стрельнув павутиною по його залізяці і вона впала, а тоді приклеїв його руки павутиною, а через декілька хвилин приїхали поліцейські і почали забирать того здорованя , я кинулась до нього бо знала шо зараз тільки він мене міг захистить.
– Ти як? – запитав він мене
– ну якщо не брати в голову шо мене тільки що хотіли вбить то все нормально.
– Він би тебе не вбив, він вбиває тільки тоді коли йому заплатять і скажуть кого вбить а так він на таке не піде.
– Ладно, СТОЙ ТУТ БУЛА ДІВЧНИКА– я почала оглядаться і побачила її, вона плакала, я до неї підбігла і обійняла
– тихо моя маленька все добре, як тебе звати?
– М.мене Дарія 
– О Дашулік, а ти пам'ятаєш дорогу додому?
– ну частично да
– А покажеш мені, я тебе відведу до твоєї мами мабуть переживає за тебе.
– добре– витирає сльози і встає, я дивлюсь по сторонам а за нами стежив павучок. Він підійшов до нас 
– Давай я віднесу її а ти йти додому.
– Ні я вже пообіцяла Даші і відведу її додому
– Ладно спорити із тобою марно.

Ми пішли у ту сторону у яку нам показала Даша, ми тільки зайшли за поворот а там біжить жіночка і кричить, тоді як побачила Дашу підбігла зразу до неї.
– Ой донечка де ж ти ділась, дякую людина павук, дякую тобі дівчинко, шо знайшли мою донечку
– пока Даша – помахала я їй і відвернулась і пішла.
– стій, давай я тебе додому відведу так буде бистріше
– ну добре
– йди до мене обхопись своїми ногами мені за талію і держись сильно– я зробила все як він мені сказав– а ти в якому районі живеш? 
– О я у Квінсі
– добренько
І ми полетіли  і я бистро закрила очі бо дуже боюсь висоти, але поряд із ним не так страшно, і він буквально 5 раз вистрелив павутиною і кудись прилип і коли я відкриваю очі  дивлюсь а він держиться за стіну, я дивлюсь у вікно а то моя кімната.
– Ох дякую тобі за те що довів додому, точніше в кімнату і дякую шо врятував мене.
– Це моя робота, і тобі дякую шо допомогла мені із Дашою, тоді пока– і він відпригнув від стіни і пульнув павутиною
– Пока– вже тихіше сказала я, тоді я бистро подивилась на часи і написла Насті чи можу я дзвонить і я бистро подзвонила їй і розказала у всих деталях сво їпригоди.
– Ой Алі а я казала не знайти собі пригод на жопу
–АХАХАХА
– АХАХАХА
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше