1 Розділ “Початок”

Ця історія починається тоді, коли основною  зброєю були мечі, а лицарі – головні воїни.

Похід до гір Еладія:

За чутками, у цих горах мешкали феї надзвичайної краси. Біля підніжжя стелиться густий ліс, де знаходиться озеро з водою кольору перлів, саме там і жили феї. Подейкують, якщо побачити цю прекрасну дівчину, то вже ніколи не забудеш.

В поході брало участь 1000 солдатів. Генералом цього війська був молодий хлопець 25 років із темним волоссям та синіми очима, як нічне небо, на ім’я Ной.

- Давайте зробимо привал. Відпочинемо й на світанку вирушимо далі. – сказав генерал, кидаючи свої речі біля дерева.

Ной вирішив прогулятися густим лісом, як раптом побачив озеро з водою кольору перлів, а посеред нього стояла дівчина з білим, мов сніг, волоссям, ніжно-блакитними очима та сріблястими крилами. Ной зупинився і тихо сів на камінь біля озера. Він спостерігав як загадкова дівчина танцює посеред озера. Це змушувало забути про все на світі, а погляд ніби прикувало до цього явища. Ной поринув у забуття і навіть не помітив як минуло півгодини, як раптом німфа зупинилась. Вона подивилась просто в очі Ноя і сказала лише одне слово «Селена». Після цього слова в очах все потемніло, а коли Ной опритомнів, у його руці була велика перлина, але феї вже не було. Він зрозумів, що те слово – це її ім’я. Він просидів на камені ще кілька хвилин, роздумуючи над тим, що сталося. Раптом з боку де був привал почувся крик солдатів і брязкіт мечів.

- На нас напали! Варвари,  вони наступають! – долинув крик із лісу.

- Що? Швидко всім приготуватися до битви!

Варвари напали швидко і непомітно. Ною довелося залишити думки про те, що сталося і вирушити до місця битви.

І ось, нарешті, варвари були переможені. Військо розбило табір, а Ной вирішив повернутись на те місце, де бачив Селену. Але ані озера, ані феї вже не було.

«Невже здалося?»

Він хотів залишитися і зачекати, коли з’явиться дівчина, але треба було йти.

*****

Так минуло 5 років. Війна давно закінчилася, і люди могли жити мирно. Та ось та зустріч ніяк не йшла з пам’яті. З перлини, що подарувала фея, Ной зробив прикрасу у вигляді півмісяця. Саме вона нагадувала йому про Селену. Іноді він довгими ночами не міг заснути, все думав про той день. А коли заснути все ж таки вдавалося, щоразу снився один і той же сон. У ньому була незрозуміла біла тінь, схожа на тендітну дівчину. Ця тінь щось говорила тихим і ніжним голосом, але так тихо, що майже не чути. Ці сни переслідували Ноя протягом 5 років, і раптом він зрозумів, що більше не може чекати і настав час вирушити в подорож, щоб знову зустріти ту загадкову дівчину.

- Алане, збирайся! Ми йдемо у похід! – крикнув Ной, заходячи в невеликий будиночок. - Я маю знайти ту дівчину.

Алан – молодий хлопець 28 років з яскраво-пшеничним волоссям і зеленими очима. Він друг дитинства Ноя, лицар та вірний помічник.

- Що, похід? Невже ти вирішив її знайти? А якщо вона тобі наснилася? – закричав Алан, не даючи Ною сказати ані слова.

- Ні, я точно знаю, що це не сон! До того ж перлина не могла просто так з’явитися. І ці сни, я впевнений, вони щось позначають.

- І то правда! Добре, я піду з тобою! Але нас буде всього двоє? Минулого разу у тебе було тисячне військо, але зараз… Шлях удвох  буде надто складним.

- Хм, я хотів покликати свою сестру. Після закінчення війни ми жодного разу нікуди не ходили, а вона давно просила мене вирушити в подорож з нею, оскільки ми робили це раніше, коли були дітьми.

- О, Елеонора! Я буду радий, якщо вона приєднається до нас. - почувши цю новину Алан значно повеселішав.

- Добре, тоді я повідомлю її про це і завтра на світанку ми вирушимо.

 *****

- Елі, хочеш поїхати зі мною та Аланом у подорож? Я збираюся знайти ту саму дівчину, про яку я тобі розповідав.

- Що, справді можна? Ти нарешті наважився на це!

Елеонора (Елі) молодша сестра Ноя, їй як і Алану 28 років. У неї темне волосся та фіолетові очі. Її улюбленою зброєю є лук, а ще вона любить милих тварин.

- Ну тоді вирішили. Я зайду по тебе вранці.

Так і почалася їхня довга та цікава подорож до незвичайної гори Еладія.