Розділ 21

Розділ 21

- Хто тут сьогодні? - біля нас з'явилися двоє. Нічне магічне бачення дозволяло розгледіти високу фігуру також закутану плащ, як і наш перевізник. Поруч стояла приземкувата фігура іншого чоловіка, так само замаскована:

- Ди-ди-ди-дві ж-ж-ж-жінки, - промовив нижчий, сильно заїкаючись.

- Та бачу, що не олені, - відповів вищий.

Він доторкнувся до магічної сітки, і я вже налаштувалася вдарити по них обох магічним плетивом, а потім раптом… передумала. Адже я маскуюся. Ми з Гасантою обговорили цей момент. Ніхто не повинен знати, що я бранка. Тут, у Профті, нас ненавидять… Я мала прикинутися служницею... Дивним буде, якщо звичайна служниця володіє сильною бойовою магією…

Але раптом нижчий чоловік випустив зі своїх рук зеленувату туманну хмарину. Цей магічний серпанок ліг нам з Гасантою на обличчя, і ми зникли із цього світу… 

Отямилась я у ліжку під високим балдахіном. Надворі стояв чудовий сонячний день, бо всю кімнату заливало сонячне світло. Дбайливо укрита ковдрою, хоч і залишалася в своєму одязі, мене ніхто не роздягав і не обшукував: залишки грошей і білі кульки, сховані в потаємній кишені, були при мені. Одразу ж перевірила.

Гм. Дивно. Я відкинула ковдру і підхопилася з ліжка. Тут же погляд зачепився за невелике дзеркало на стіні, це трохи мене знервувало. Але я знала, що робити. Схопила ковдру й миттєво опинилася біля люстра. Головне - швидкість і вправність. І в жодному разі не дивитися на своє відображення там! У моїй квартирі, яку я знімала в столиці, дзеркал не було взагалі. І хоч Імператор з картини, Обер, з'являвся в останні роки дуже рідко, я все одно намагалася мінімізувати всі можливі його переходи, через які міг проникнули в наш світ.

Завісивши ковдрою дзеркало, я стала почуватися спокійніше. Ну, настільки, наскільки це було можливо в незрозумілій ситуації. 

Швидко підбігла до великого вікна і визирнула назовні.

Навколо, куди сягало око, був ліс, ліс і ліс… Цікаво, де я! І чому я тут? Після того, як нас схопили на кордоні оті двоє невідомих, котрі явно були в змові з перевізником і цілеспрямовано влаштували для нас пастку, я очікувала, що ми з Гасантою повинні перебувати десь у в'язниці або ще деінде в ув'язненні, але не в таких хоромах, які я зараз розглядала.

Поруч із ліжком на стільці лежала моя торба. Перевірка її вмісту ще більше здивувала мене: все було на місці. Ну, так. Адже й білі кульки в мене при тілі ніхто не відібрав, а отже, мене навіть не обшукували…

Швидко натягнувши чоботи і привівши себе до порядку в маленькій кімнатці, я схопила торбу й знову опинилася біля вікна. Слід було, поки мене не викрили, втікати звідси! Думаю, Гасанта, потрапивши до своїх, сама дасть собі раду! А мені потрібна була свобода в діях.

Я зрозуміла, що будинок, в якому я зараз знаходжуся, швидше всього, є замком. Моє вікно височіло над верхівками дерев, а отже, просто так вистрибнути з нього не вийде. Що ж, моя магія при мені, спробую з її допомогою…

Я відчинила вікно навстіж і з приємністю вдихнула дивовижний запах хвої. Сіла на підвіконня і перекинула ноги назовні, звісивши їх по той бік вікна. І вже коли активувала перший рівень магічної подушки, яка пом'якшила б моє приземлення після стрибка, двері до кімнати рипнули й відчинилися.

На порозі стояла Гасанта.

- Шарло, ні! - скрикнула вона. - Так і знала, що захочеш втекти! Не треба, ми в безпеці!

- Де ми, що це за будинок? Чи замок? Я ж пам'ятаю, що нас схопили на кордоні! - не поспішала я повертатися назад до кімнати.

- Ох, Шарло, стільки всього сталося! - сплеснула в долоні дівчина. - Зараз я тобі все розкажу! Спеціально зайшла до тебе першою, тому що знаю, як ти реагуватимеш в такій ситуації! Але зачини вікно! Не варто втікати! Завтра ми офіційно станемо громадянками Профти!

- Це з якого дива? - підозріло примружилась я.

- Шарло, нас схопили контрабандисти, котрі переправляють жінок і дітей далі, до спеціального притулку для біженців. Але вони, звичайно ж, все ретельно перевіряють і спеціальні пастки ставлять для всіх, не тільки для нас. Нас під тією магічною пасткою приспали. Жолудь вплинув. Він з дріаданів. Але його магія діє на людей, а от на щезниць - ні! Я це знала, прикинулася сонною і все-все чула й бачила. Думала так собі, що якщо вже щось загрожуватиме нашим життям, то буду битися. А коли нас привезли сюди, то тут чекав мене величезний сюрприз! Головним у контрабандистів виявився мій знайомий! Уявляєш?! Ми разом воювали на одній ділянці фронту у свій час! Марло Великий Карк! Як тільки він упізнав мене, його радості не було меж! Марло вже рік займається контрабандною справою. Його перевели на цю ділянку, працювати з біженцями… Ми розговорилися, і я пояснила, що ти служниця, яка допомогла мені втекти із полону. Я нікому не розповідала про те, хто ти така насправді, Шарло. Адже знаю, що в тебе є свої плани і не хочу втручатися… Напевно, маєш свої мотиви, аби потрапити в Профту, це не лише допомога мені.

Я перекинула ноги назад до кімнати, стала на підлогу і підійшла до Гасанти.

- Гассі, найголовнішим моїм завданням була допомога тобі! А от інше… Так, я маю ще деякі плани… Я повинна…

- Мовчи! Не казала раніше, не треба й зараз! - підвищила голос Гасанта. - У нас, щезниць, є такі вірування, що все в житті відбувається недарма, має якусь мету! Тому я ніколи не набридала тобі своїми запитаннями, і не розповідала більше, ніж треба… Я знаю, ти непроста дівчина, Шарло… Я це відчуваю…