В полоні невідомості

...

Вона писала вірші,

щоб заглушити крик душі.

Бували дні і гірші

і часом плакала вночі.

Бувало навіть так, що їй нічого не хотілось,

але треба було дати знак,

що серденько усе ще билось.

Звісно, що було й таке,

коли усмішка пробилася назовні,

коли думала, що серце все ж засне,

та видавали очі ті, безмовні.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше