Вона писала вірші,
щоб заглушити крик душі.
Бували дні і гірші
і часом плакала вночі.
Бувало навіть так, що їй нічого не хотілось,
але треба було дати знак,
що серденько усе ще билось.
Звісно, що було й таке,
коли усмішка пробилася назовні,
коли думала, що серце все ж засне,
та видавали очі ті, безмовні.
Відредаговано: 29.01.2026