Глава 5

Кіра
Я прокинулася від того, що дві міцні руки обвилися навколо моєї талії, а ще мені хтось дихав у потилицю.
Повернувшись, я побачила сплячого Кая.
Цього хлопця я бачила всіляким, але настільки милим — ще жодного разу.
— Ти куди? — я піднімаюся з ліжка й іду до вікна, щоб розсунути штори, поки Кай проводжає мене поглядом.
— Ти ж спав.
— Без тебе не хочу спати, — я впускаю в кімнату сонячні промені, і Кай щось нерозбірливо мукає. — Ну давай ще поспимо.
— Ні, прокидайся, уже десята ранку, — я відчиняю вікно на режим провітрювання, і Кай узагалі ховається з головою під ковдру.
— Кіра, зачини вікно, холодно...
Я підходжу до ліжка й скидаю з Кая ковдру, а він знову мукає.
— Не ной, вставай, не будь дитиною, — він сідає на ліжку й потягується. У цей момент Кай має досить сексуальний вигляд, якщо бути чесною.
— Добре, встаю, — Кай піднімається з ліжка й іде до виходу з кімнати, а я — за ним по п'ятах.
— А можна мені вмитися?
— Так, — Кай заходить дорогою до ванної кімнати, а я за ним. Він відчиняє верхню шухляду тумбочки під раковиною, і там є все, що хочеш: шампунь, кондиціонер, гребінець, навіть тампони й прокладки. У цей момент я почала... ну, ніби як ревнувати.
— А навіщо тобі жіночі речі?
— Ну, а раптом у мене якось залишиться ночувати дівчина — наприклад, як ти сьогодні, — і їй щось із цього знадобиться.
— А в тебе часто дівчата залишаються? — Кай дістає рожеву зубну щітку й, відкривши, дає мені.
— Ревнуєш? — Кай схрещує руки на грудях і дивиться просто мені в очі.
— З чого б це мені ревнувати? — я видавлюю зубну пасту на щітку й починаю чистити зуби, а Кай залишається стояти позаду мене.
— Якби не ревнувала, не питала б, — він ставить руки по обидва боки від мене й дивиться на мене через дзеркало.
Я ігнорую Кая. Ну, по-перше, я чищу зуби, по-друге — мені немає чого відповісти.
— Значить, усе-таки ревнуєш, — у цей момент я ледь не плюнула йому в обличчя зубною пастою. Він уже геть бісить.
Кай забирає в мене щітку й ставить поруч зі своєю. Ніби безневинний жест, але я тепер ніби позначила його квартиру, чи що.
— Дай пройти, — я повертаюся до Кая, але цього разу він не дає мені вийти.
— Зізнайся, що ревнуєш, і дам дорогу, — він схрещує руки на грудях і дивиться пронизливим поглядом на мене.
— Та чого ти до мене причепився?! Пусти!
Кай наступає на мене, поки я не опиняюся в пастці між ним і тумбочкою.
— Зізнайся.
Кай знову ставить руки по обидва боки від мене, і наші губи опиняються в сантиметрі одна від одної.
— Та не ревную я! — Кай усміхається, а потім притискається губами до моєї ключиці, починаючи рухатися вздовж усього коміра футболки.
— Брешеш, — він кладе руки мені на талію й притискає до себе. — А це означає, що я продовжуватиму тебе мучити. — Цього разу він не цілує мою шию й ключиці, а починає їх присмоктувати, і що найстрашніше — я не чиню йому опору.
— К... Кай... — я кладу руки йому на шию, і з мого рота вириваються стогони. Кай всмоктує мою шкіру собі в рот, ніжно прикушуючи, і від цього відчуття в мене підкошуються ноги.
— Зізнайся, і я зупинюся.
— Я. Не. Ревную, — ці три слова далися мені дуже складно, але все ж я їх виговорила.
— Знову брешеш, а брехати взагалі-то погано, — Кай цілує мене в губи, і від цього я остаточно гублюся в відчуттях.
Цього разу поцілунок не був ніжним, як учора: він був пристрасним і глибоким. Наші язики перепліталися,я навіть не знаю, звідки в мене з'явилося вміння цілуватися з язиком. Тепер від ніжності взагалі не залишилося й сліду.
Кай піднімає мене на руки, і я обхоплюю ногами його талію.
Мої пальці заплуталися у волоссі Кая — я й сама не помітила як.
— Кіра... — Кай відсторонився від мене й торкнувся своїм чолом мого. — Нам треба зупинитися, поки ми не наробили дурниць. — Ми з Каєм важко дихали й дивилися одне на одного з напівзаплющених очей.
— Добре...
Кай відпускає мене й, поклавши руку мені на талію, веде на кухню.
— Що хочеш на сніданок? — я сідаю за стіл, а Кай дістає з холодильника яйця й бекон. — Омлет із беконом підійде?
— Мені такого не можна, воно...
— Нічого не станеться, якщо ти нормально поїси, тож будеш, — з боку це має вигляд, мабуть, грубий, але така турбота Кая мені подобається. Він просто хоче, щоб я нормально поїла.
— Ну добре, хай буде.
Ми з Каєм поснідали швидко й тепер спускалися на ліфті з його поверху в підземну парковку. Він просто сказав, що треба відвезти мене додому, бо моя мати лаятиметься, хоча я й так уже отримаю, як то кажуть, «по повній».
Минулого разу я не звернула уваги, на який поверх ми їхали, але виявляється, Кай живе на дев'ятому. Це досить високо, а висоти я боюся, але краєвиди з його вікна були дуже красивими.
Ми виходимо з ліфта й ідемо до «Мустанга» Кая,ну, ніби в нього ця машина, я її тільки один раз бачила.
— Ти взагалі їздиш на своїй машині?
— Ні, вона стоїть і пилом припадає. Їжджу, звісно.Я про неї з чотирнадцяти років мріяв, дарма гроші збирав чотири роки, чи що? — Кай вимикає сигналізацію й, як справжній джентльмен, відчиняє мені двері.
— Тобто ти збирав на машину з дитинства? — Кай сідає на місце водія й тільки зараз помічає, що на капоті щось намальовано. Як я зрозуміла, машина трохи припала пилом, а хтось вирішив намалювати щось пальцями на капоті.
— Та вони вже дістали, скільки можна?! — Кай дістає з бардачка суху ганчірочку й виходить із машини, щоб витерти це «недорозуміння».
— А в тебе часто таке буває? — Кай залишив двері відчиненими, тому йому все чути.
— Щоразу, коли я підходжу до машини, — Кай повертається в машину й ховає ганчірку. — Якась маленька дівчинка закохалася в мене.ну, з мого під'їзду і намагається домогтися моєї уваги, хоча їй усього тринадцять.
Кай заводить двигун, і ми їдемо до мене додому.
— Цікаве в тебе життя, — я дивлюся на Кая, і в цей момент він має дуже сексуальний вигляд. Він відкинувся на спинку крісла, одна його рука на кермі, а інша на стегні, ну й ще як бонус-плюс — цей похмурий погляд і окуляри.
— Не те слово.От уяви: я поспішаю на навчання, до універу їхати хвилин п'ятнадцять, а рівно через стільки часу починається перша пара; я виходжу, а в мене любовне послання на капоті: «Кай, я тебя люблю. Г.А.В.».
— Гав?
— Це ПІБ таке в цієї дівчинки: Григор'єва Анастасія Василівна, — Кай зупиняється на червоне світло, і я чомусь вирішила покласти свою руку на його.
Кай переплітає наші пальці, і ми так і їхали, тримаючись за руки.