Глава 6

Кіра
Відтоді як ми бачилися з Каєм, минуло три дні. Увесь цей час я за ним сумувала, думала про нього, і це мене лякало.
Але от тільки коли я прийшла додому, на мене чекав «приємний сюрприз»: мамин новий чоловік житиме з нами.Ну й тепер він мій вітчим, якщо так подумати, але я сприймаю його як чужого.
І цей Льонечка (так його звали) увесь цей час намагався фліртувати зі мною, але я слала його куди подалі. Ще він заборонив мені носити короткі шорти, відкриті топи й облягающі речі — мовляв, це спокушає чоловіків і його зокрема. Ну, хоч у себе в кімнаті я могла ходити нормально вдягнена.
Сьогодні вранці я прокинулася рано. Було лише пів на сьому, а розбудив мене... ну, сон про Кая, досить гарячий. Ми там знову цілувалися, ну й не тільки...
Я сиділа на ліжку й дивилася в стіну, спати не хотілося. Я б пішла погуляти, але на вулиці ще досить холодно, ну й мати б потім мене лаяла. Тому просто через нудьгу я вирішила написати Каю, але коли взяла телефон, там уже були повідомлення від нього.
Кай: Привіт.
Кай: Не розбудив?
Наче й невинні повідомлення, але на душі стало якось тепліше.
Я дивилася на екран близько хвилини й навіть не помітила, як почала посміхатися.
Кіра: Привіт, не розбудив.
Угорі під нікнеймом Кая з'являються три крапки й напис «пише». Я дивилася на це, поки повідомлення не прийшло мені.
Кай: Чому не спиш? Потім будеш утомлена весь день, іди поспи.
Це ніби як турбота, і від цього мені знову стає якось тепліше.
Кіра: Це ти про мене типу турбуєшся?
Кіра: Я не хочу спати.
Кай: Щось сталося? Якщо хочеш, можеш розповісти.
Кіра: Просто ідіотський сон, нічого серйозного.
Кіра: Ти чому не спиш?
Кай знову друкує, але це змінюється написом «записує відео», і через пару секунд мені приходить відеокружок.
Я бачу сонне обличчя Кая, і він усе ще лежить у ліжку.
— У мене сестра залишилася з ночівлею просто й влаштувала мені підйом о шостій ранку, — він перемикає камеру й показує дівчинку, яка сидить на підлозі й із чимось грається. — Нікуся.
Дівчинка обертається й дивиться в камеру, а потім піднімається, біжить до Кая й віддає йому іграшку.
Кай сідає й ставить кудись її пустушку, а потім Ніка тягнеться до телефону Кая, і відео обривається.
Кай: Я потім напишу, Ніка плаче, бо я їй не дав телефон.
Кіра: Добре, щасливо тобі там.
Я піднімаюся з ліжка й вирішую щось приготувати собі на сніданок. Сподіваюся, мати мене не лаятиме, що я знову їм.
Дістаю з холодильника авокадо, червону рибу й крем-сир, а в тостер ставлю смажитися два шматочки хліба. Швидко роблю собі два тости з авокадо й червоною рибою та, як завжди, до сніданку ще роблю чай. Ну й як хороша донечка прибрала — поки що мати хвалила мене тільки за прибирання.
Я, як завжди, снідаю у себе в кімнаті. Як тільки зайшла до себе, почула, як скрипнули двері в маминій спальні, тому свої двері зачинила зсередини на ключ.
Коли я поснідала й випила чай, настав час виходити з кімнати. Мені стало трохи лячно, бо мати могла знову кричати, що я їм без упину.
Але коли зайшла на кухню, на мене чекав, так би мовити, приємний сюрприз. Матері не було на кухні — був Леонід. Тому я просто поставила брудний посуд у посудомийку й пішла.
Коли я вже відчинила двері у свою кімнату, зі своєї вийшла мати й зупинила мене.
— Кіра, збігай у магазин. Купи найзвичайніше печиво й вершковий сир, я готуватиму чізкейк. Решту обов'язково мені, — мати дає мені гроші, і я нарешті заходжу у свою кімнату. Це місце для мене ніби найбезпечніше: тут хоча б немає спопеляючого погляду Леоніда.
Я вдягаю сірі штани-джогери й білу оверсайз-футболку. Під чохол телефону кладу гроші, а сам телефон — у кишеню.
У магазині я ледь знайшла потрібне печиво, забрала останню пачку, а от із сиром довелося повозитися.
Я вже й гуглила, який кращий, і в ChatGPT питала — у результаті в магазині знайшла спеціальний для чізкейку, думаю, матері підійде. Я вирішила ще взяти чорницю. Пам'ятаю, ми з сестрою якось готували чізкейк і додавали туди ягоди — вийшло смачно.
Як мати й наказала, решту я віддам їй. Але для себе я теж хотіла чогось купити, на картці в мене лежало приблизно триста гривень. Тому зайшла у свою улюблену кав'ярню й купила своє улюблене айс-латте — сто років його не пила.
Додому я йшла не поспішаючи. Хоч мені й було жарко, але холодний напій трохи охолоджував. Дорогою носилися мотоциклісти, і, здається, щойно повз мене пронісся Кай. Не здається, а точно — цього хлопця складно не впізнати. Якось стало прикро, що він ніби мене не помітив... ну, або просто через швидкість не впізнав, або був зайнятий дорогою, або я просто шукаю причину-виправдання.
Додому я прийшла без настрою й, залишивши покупки та гроші на столі, пішла до себе.
У себе в кімнаті я особливо нічого не робила. Сиділа за столом, робила собі манікюр, паралельно дивлячись останню частину «Гаррі Поттера». З нігтями роботи було багато: свої старі я переносила близько двох тижнів, тому почалися відшарування, і довелося свої довгі підстригти й наростити таку довжину, як була.
Я не знаю, скільки часу минуло, але я покривала останній ніготь топом і ставила сушитися в лампу. Цього разу вибір упав на найзвичайніший френч. У мене цей дизайн асоціюється з Каєм.
І, як то кажуть, «згадай сонечко ось і промінчик». У мою кімнату зайшла мати, і я знала, що зараз почнеться... але не почалося.
— Кіра, прибери, будь ласка, і що швидше. До нас через пів години прийдуть тітка Ліда й Кай, не хочу, щоб вони думали, ніби моя донька — свиня, — мати вийшла з кімнати, і в мене на обличчі розквітла найщасливіша посмішка за все моє життя.
Через пів години я побачу Кая — навіть не віриться. Я навіть не зрозуміла, чому так радію: я ж мала б його ненавидіти, але я за ним ніби сумую.
Я швидко прибираю все манікюрне приладдя в шухляду, яка стоїть у мене в шафі на нижній полиці, і радісно падаю на ліжко. Навіть не віриться, що через пару хвилин я побачу Кая після трьох днів розлуки