Нова справа

Соломія нарешті відчула смак справжнього життя. Жінка не смикалася через телефонні дзвінки, вона могла їсти до схочу та спати, скільки забажає. Вона по-тихеньку почала забувати про навислу над нею небезпеку та загрозу життю. Все частіше вона мріяла про власну справу і почала вдома, просто так, випікати різноманітні торти та тістечка, показуючи свої шедеври у соціальних мережах. Жінка з кожним днем все більше отримувала задоволення від нової спрви та мріяла про власну кондитерську та майстерню шоколаду. Нові творчі ідеї полонили майбутню маму до такої міри, що вона навіть інколи забувала поїсти. Перегляд навчальних відеороликів та гора прочитаної літератури робили жінку майбутнім майстром омріяної справи.

Дівчина не помічала, як минають дні і, навіть, тижні та все чаклувала над своїми витворами солодкого мистетва. Кондитерські здібності сестри довелося перевіряти Сергієві на власному шлунку і йому це дуже подобалось. Чоловік навіть носив на роботу та пригощав колег Соломіїними смаколиками, так як сам не в змозі був осилити усю смакоту. Ну і, звичайно, рекомендував свою сестру, як талановитого кондитера всім знайомим, колегам та друзям. Віддяка не забарилася. Уже через два тижні клопіткої праці на кухні, Соломія отримала своє перше замовлення. Її попросила Сергієва колега спекти торт на п'ятиріччя свого сина. З яким задоволенням та азартом майбутня мама взялася за роботу - не передати словами. Вона чаклувала над замовленням, ніби, обробляла діамант, котрий так довго мріяла оздобити за власним смаком. Замовниця була дуже задоволеною смаколиком та вдячною Соломії за чудовий смак, помірну ціну та приємні дитячі емоції.

Після останньої зустрічі з Олексієм біля бюро минуло близько місяця. За цей час чоловік дзвонив Соломії аж двічі, але жодного разу молода жінка так і не відповіла. Звичайно, її почуття ще були дуже сильними до цього негідника, але вона з усіх сил хотіла його забути. Вона розуміла, що була лише чоловічою забаганкою, не більше. Але ж дівчина мала гордість та повагу до себе, про яку раніше, чомусь, забула. Жінка не хотіла чути голос Олексія, який ще здавався таким бажаним та рідним.

В день, коли Соломія взялася за наступне замовлення на випічку торта у стилі "Леді Баг" та шоколадно-фруктового тірамісу, Соломію здивував дзвінок у двері. Згадавши, що вона нікого не чекає, а у Сергія є ключ, жінка тихенько підійшла до дверей та поглянула у дверне вічко. За дверима стояв засмучений Олексій, тримаючи в руках величезний букет квітів. Ледве перевівши дихання Соломія притулилася до стінки та старалася не ворушитися, аби він не почув, що за дверима хтось є.

В її таке спокійне, розмірене життя знову увірвався він, той, хто тримав її міцно за серце та не відпускав думки. Чому, навіщо він знову з'явився у її житті, коли вона тільки-но почала вчитися вільно дихати без нього?

Олексій настирливо трезвонив у двері, а Соломія так і стояла непорушно біля стіни, боявшись зробити зайвий вдих. Молода жінка не знала, як їй вчинити у цій ситуації - відчинити двері, або ж чекати, допоки він не піде. Цього разу серце перемогло розум і майбутня мама відчинила двері.

- Привіт, - спокійним тоном сказав чоловік.

- Вітаю, - тихо відповіла Соломія. Заходь, щоб сусідів не лякати своїм криком, - кивнула рукою на інші квартири жінка, та повела стурбованого чоловіка на кухню, де донедавна чаклувала над новим, креативним замовленням.

- Ти змінила професію? Я не знав, що ти любиш випікати та готувати солодощі.

- Ти багато чого про мене не знав...

- Ти досі злишся на мене? - обурено запитав чоловік.

- У мене є привід для зворотнього? - не менш обурено запитала жінка.

Не задаючи більше питань та не обговорюючи недавній конфлікт, чоловік, ніби нічого не трапилося, сказав:

- Соломійко, мені так погано без тебе. Я хочу повернути все назад. Я знову хочу, щоб ми були щасливі разом - тільки ти і я, - замріяно промовив Олексій.

- Тільки ти, мабуть, забув, що нас, щонайменше троє, не рахуючи твою дружину та дітей. Тому арифметика твоя трохи не зходиться, - ображено промовила Соломія. - До речі, як ти можеш спілкуватися з людиною, яка тебе нагло оббрехала. Завагітніла спеціально для того, аби тебе привласнити і витягти з сім'ї? 

- Соломіє, не псуй нерви хоч ти, - обурено фиркнув чоловік.

- Що значить, хоч ти? - пересмикнула Соломія. - А те, що я маю свої емоції, думки, почуття - це неважливо? Хоча, кого я питаю і навіщо, якщо відповідь на питання знаю наперед. у тебе знову проблеми в сім'ї? - з іронією запитала Соломія.

- Ти, як завжди, бачиш мене наскрізь - усміхнувся чоловік та почав промову. - Вибач, що я був трохи різким та нечасто до тебе навідувався. У моєї дружини була загроза передчасних пологів, а це дуже небезпечно на її терміні, ось... - замовк чоловік, - але зараз стан стабілізувався, та й чи важливо це тепер.

- Чому ж неважливо? Діти - це завжди важливо для батьків, яка б ситуація не склалася в їхньому житті.

- Воно то й так, але виявилося, що дружина не до кінця була зі мною чесною, якщо не сказати - зовсім нечесною. Виявляється, вона довгий час мене зраджувала, а дуже добре з себе вдавала вірну дружину. В неї давно є коханець і вона збирається з ним виїздити за кордон. Такі ось справи. А ще вона хоче забрати доньку з собою, навіть, попри моє небажання підписувати дозвіл. Соломіє, донька - це єдине, що в мене є. Прошу тебе, не дай їй можливості забрати мою дівчинку, - міцно тягав Олексій за халат рукава Соломію.

- Я? А я яким боком до ваших справ сімейних? Ти нічого не сплутав? - округлила Соломія здивовані очі.

- Ну ти ж гарний адвокат, ти ж можеш посприяти та зробити так, щоб доньку без мого відома нікуди не вивезли, - нервово сказав Олексій.

- Нічого, що я вже не в справі? Нічого, що в мене вже такий термін вагітності, на якому жінці рекомендують відпочивати?

- Але ж ти нормально виглядаєш, навіть ходиш бодрячком, печеш он. Тобі що важко? - настирливо запитував чоловік.