Глава 8

- Колеги, - Романовський міряв кроками свій кабінет. Він не любив сидіти під час наради. Йому здавалося, що слова, підкріплені стуком підошв об паркет, краще долітають до слухачів. - завдяки нашим партнерам з “Техно-Інвесту” ми виграли тендер на проведення реконструкції трьох будинків в центрі міста.

Чоловіки за круглим столом розпочали змагання на кращого підлабузника. Кожен хотів підхвалити шефа, знаючи його любов до диферамбів. Вадим, щоб не відставати від решти, кілька разів плеснув у долоні. 

- Радіти зарано, - Романовський підняв правицю вгору, зупиняючи шум, - на ці об’єкти було багато охочих. Ми, як завжди, в авангарді, але наші конкуренти не в тім’я биті. Зроблять усе, щоб звинуватити нас у порушеннях проведення тендеру. Тому кожен з вас має підготуватися. 

Ввійшла секретарка зі стосом паперів і розклала їх перед присутніми. 
- Перевірити кожну букву, кожну цифру. Щоб комар носа не підточив, - Романовський стукнув по столу кулаком. Масивне дерево поглинуло удар - кулак м’яко опустився на лаковану поверхню. - А ти, - звернувся він до Вадима, - відповідаєш за майданчик. І щоб журналюги ні про що не дізналися. 

- Я заю, що нам треба, шеф. Я підготую звіт на ранок п’ятниці. Преса отримає тільки вигідну для нас інформацію.

Вадим звик до енергійних промов свого шефа, а також до незвичних вказівок, який той вимагав від нього. Корпорація не схожа на інші компанії. Вона грає за своїми правилами. Іноді ці ігри бувають небезпечними. 

Нарада закінчилася і всі розійшлися по своїх кабінетах. На столі Вадима височіли купи паперу і нотаток, якими він займався весь час після наради. Він був дуже напружений, як і завжди, виконуючи доручення Романовського. Він відкинувся на спинку крісла і протер стомлені очі. Треба терміново розслабитися. Розім’явши спину, він підійшов до шафи й налив чверть склянки Jack Daniel`s. Хотів долити види, але передумав і з насолодою відправив алкоголь до горлянки. Затушив сигарету, яку курив, і повернувся за стіл до покинутої справи. Вадим сподівався, що випите допомже йому сконцентруватися на роботі. Але замість тексту звіту в думках з’явився образ тієї жінки, Жанни. Вона була прекрасна. Справжня королева.

 Колись він володів цією королевою. Він і сам донедавна не був представником знаті. Все змінилося кілька тижнів тому. Тепер він дозволяв собі помріяти, що така жінка, як вона, зупинить на ньому свій царствений погляд. Десь глибоко всередені засіла думка про те, що все своє життя він швидко біжить за мрією. Точно як Віл Сміт. Він здригнувся. Він метушиться, став нервовим, засмиканим. В повітрі нависла якась тривога. А як інакше? Навколо стільки безробітних. У людей багато проблем. Вони змушені працювати з ранку до вечора. Він забув, коли востаннє про щось мріяв, гуляв вулицями. Він постійно змушений дивитися на годинник і тримати в голові безліч питань, які потребують вирішення. Це ставало дедалі нестерпнішим. 

Вже кілька днів йому сниться Жанна. Він так явно чує дзвінок у двері. Відчиняє - вона кидається йому на шию. Він покидає все і йде з нею. Прокинувшись посеред ночі від шаленого стукоту серця, віддихавшись, засинав,  шепочучи її ім’я у ві сні.
Треба викинути ці дурниці з голови, подумав він. Він одружений. І так буде.

Марина вже приготувала вечерю. Виглядало все дуже апетитно. Рука сама потяглася до фототоапарата. Вона часто фоткала приготовлені страви.  Спочатку робила це для того, щоб не лежав без діла  Canon, який їй подарували батьки. Звичайно, він потрібен для більш почесної місії – закарбувати в сімейні історії, як ростуть і змінюються діти. Марина фотографувала дорогі серцю кожної матері моменти: перший раз Богдан сам сидіть без підтримки, перший раз взяв у руку ложку. Ось він єдиним зубом намагається перегризти хрумку скоринку багету. По мірі того, як діти росли, Згодом фотографії в альбомі змінили тематику. Тепер зі сторінок на Марину дивилися друзі дітей, красиві моменти спортивних змагань чи кадри зі шкільних свят. Замість фотоапарата вона все частіше брала до рук мобільний телефон. Тепер для того, щоб бабуся побачила, як онук пірнає в басейн чи стрибає на батуті, достатньо кількох секунд. 

Часто Марина надсилала мамі, щоб переконати її, що вже навчилася готувати і не потребує порад.
 Якось, гортаючи свій улюблений журнал «Наталі», зупинилася на рубриці «Рецепти». Апетитні фото і опис страв під ними завжди привертали її увагу. Того дня, приготувавши фаршировану качку, Марина дістала із шухляди свій старенький Canon Digital. На великому довгастому блюді птах ледь розмістився. Що не кажи, а домашня качка з базару набагато краща за магазинну. Шпажки, які закривали розріз у черевці, Марина забрала, і гаряча гречка висипалася на край блюда. Навколо качки Марина розклала порізані скибками шампіньйони, кислі печені яблука. Прикрасила зеленню та скибками апельсину. Зробила кілька знімків. Не забула сфотографувати на телефон і відіслати у Вайбер мамі. 

Одного дня Марина вибрала найкраще фото зі своєї колекції, надрукувала у World рецепт і надіслала файл на електронну адресу журналу. Звичайно, фотографія не передавала всієї гами кольорів, але загалом вийшло непогано. Марина не сподівалася, що її рецепт опублікують. Надіслала на удачу. І яким же було її здивування, коли вона побачила свій рецепт на сторінках глянцю. Під рецептом стояло її прізвище. Марина схопила журнал і побігла в кімнату до Вадима. Він сидів у ліжку і при світлі невеликої лампи вивчав якісь документи. Марина присіла на край ліжка поклала перед ним журнал. Він побіжно подивився на сторінку і знов утупився в свої документи.

-    Ну подивись. Мій рецепт надрукували в журналі.

Вадим відклав в бік папери і уважніше придивився до фото. 

-    Дійсно, тут твоє ім’я. Я завжди казав, що ти хороша хазяйка. Тепер тисячі жінок України будуть готувати качку за твоїм рецептом. 

-    Та це так, розвага. Ти ж знаєш, я це роблю, щоб зовсім не збожеволіти від нудьги, поки діти в школі. 
Але Вадим її вже не слухав. Він знов пильно вдивлявся в сторінки з колонками цифр і графіків. 
Вадим сховався за документами. Марина жбурнула журнал на ліжко. Її дратувало те, що будь-які спроби зайнятись чимось, крім прибирання-готування сприймалися чоловіком або байдужо, або ворожо.