Танці

Під час вечері в їдальні Раїса Іванівна запитала у Жанни:

— Сьогодні танці о 20:00. Чи готова ти йти?

— Ні, не хочу, — відповіла Жанна, доїдаючи гречану кашу.

— Чому це ти не хочеш? — Раїса Іванівна вирішила докопатися до суті.

— Немає ні бажання, ні настрою.

— От тому ти й повинна туди піти! У тебе відразу настрій підніметься, а коли кавалера знайдеш, то й бажання з'явиться. Запевняю тебе, — Раїса Іванівна нахилилася над столом і тихенько додала, щоб це почула лише Жанна: — У мої сімдесят і кавалер є, і бажання теж.

— Щиро рада за вас, — посміхнулася Жанна. — Ви мене, Раїсо Іванівно, надихаєте.

— Оце вже краще! Тож допивай свій чай і мерщій до кімнати — чепуритися.

Жанна кивнула, але це зовсім не означало, що вона погодилася. Вона уникала не танців, а випадкової зустрічі з Віталієм та Владом.

Не встигла вона зайти до своєї кімнати, як слідом за нею увійшла Тамара. Дівчина теж почала переконувати Жанну піти на танці, навіть за руку тягла.

— Ну чому ти така вперта? — врешті-решт образилася Тамара. — Що не так?

— Усе так, — Жанні бракувало сміливості розповісти Тамарі про те, що з нею відбувається.

Їй було соромно зізнатися, що відчуває сексуальний потяг до двох чоловіків одночасно. Вона досі сподівалася, що зможе приборкати свої емоції. Але поки що це їй не вдалося, навіть попри те, що не бачила їх уже кілька днів. Чи вистачить у неї духу відшити їх, коли все-таки зустрінуться?

Жанна розуміла, що чинить неправильно щодо Тамари, не розповідаючи їй про це. Вона ж ділиться з нею всім — і про своїх чоловіків у першу чергу.

— Якщо ти не підеш, то я більше не буду з тобою дружити. Зрозуміла? — Тамара демонстративно відвернулася до вікна.

— Гаразд, підемо, — зрештою здалася Жанна.

Вона заспокоювала себе тим, що Віталія й Влада на танцях не зустріне. Влад — власник курорту, тож навряд чи стане танцювати з відпочивальниками. А Віталій казав, що їде до друга… Мабуть, мав на увазі свою коханку Марину Вікторівну. З нею він точно на танці не прийде, а, швидше за все, заховається десь для своїх утіх.

Жанна добре пам’ятала, що Марина Вікторівна — заміжня жінка. Тому боятися нічого. І чому вона раніше про це не подумала?

Танці проводили у великій залі, спеціально призначеній для дискотек. Зала була гарно оформлена: стіни пофарбовані в яскраві кольори, а зі стелі звисали великі диско-кулі, що мерехтіли різнобарвними вогнями, створюючи романтичну атмосферу. Уздовж стін стояли лавки для відпочинку, а в центрі зали розташовувалася сцена.

Іноді на ній виступали запрошені артисти або ж самі відпочивальники, які мали голос і бажання співати. Сьогодні ж звучала музика в записі.

Музичний репертуар був добре підібраний: чергувалися енергійні композиції та повільні мелодії. Дискотека дозволяла гостям курорту відпочити й поспілкуватися.

Зібралося чимало людей — як охочих потанцювати, так і тих, хто просто хотів спостерігати за танцями.

Жанна обережно озирнула залу, переконуючись, що Віталія й Влада тут немає. Упевнившись у своїй правоті, вона розслабилася й приєдналася до танцюючих — Тамари та інших дівчат.

Ще недавно Жанна й подумати не могла, що знову буде веселитися, адже була занурена в темряву власного болю. Завдяки матері вона опинилася тут, змогла відволіктися від сумних думок і повернутися до радощів життя.

Вона більше не згадувала Руслана та ті події, що з нею сталися. Минуле залишалося позаду. Карпати творили справжнє диво.

А може, зовсім не Карпати були тому причиною, а Віталій і Влад? Зміна обставин і нові знайомства без сумніву відіграли важливу роль у тому, що Жанна знову почала усміхатися.

Танці підняли їй настрій, і тепер вона без сумніву погоджувалася з Раїсою Іванівною, що танці — найкращий засіб від депресії. Весела музика закінчилася, і Жанна, видихнувши, вирішила присісти на лавочку, щоб відпочити й перевести дух. Тим більше, що заграла повільна мелодія.

Тільки-но вона обернулася, як завмерла від несподіванки. Перед нею стояв Віталій. Нічого не питаючи, він узяв її за руку й повів у танець. Одну руку Жанни він поклав собі на плече, іншу — міцно тримав, віддаючись ритму музики. Жанна спробувала звільнитися, але безрезультатно. Натомість Віталій лише сильніше притиснув її до себе. Посміхаючись, він нахилився й прошепотів:

— Я ж обіцяв тобі танець, і зараз дотримуюся свого слова. Не виривайся, бо на нас дивляться люди. Не будемо давати їм привід для пліток. Мені дуже подобається танцювати з тобою й відчувати, як ти тремтиш.

— Ти не з тією жінкою танцюєш, — Жанна спробувала вколоти його, натякаючи на коханку.

— Ревнуєш? — усмішка не зникала з обличчя Віталія.

— Навіть не мрій про це.

— Чому ні? Невже я тобі не подобаюся?

— У тебе інша… — вона запнулася, але швидко виправилася. — Ні, не це я хотіла сказати. Просто ти не в моєму смаку. Тому прошу відстати від мене й припинити свої витівки, — сказала вона якомога твердіше.

Жанна намагалася відшити Віталія, як і обіцяла собі. Та бачила, що її слова на нього не діють.

— Жанно, навіщо заперечувати очевидне? Нас тягне один до одного. Я хочу тебе, а ти мене, — він намагався впіймати її погляд.

— У мене є інший чоловік, — різко відповіла Жанна, не знайшовши кращого виходу.

— Цікаво, де ж він зараз?

— Ще не звільнився, — випалила вона й сама злякалася своєї вигаданої історії. — Якщо він побачить, що я танцюю з іншим, йому це точно не сподобається.

— Він дуже ревнивий? — Віталій подумав, що вона має на увазі його друга Влада.

— Дуже, дуже, — швидко підтакнула вона.

— Ну, добре, — Віталій вирішив підіграти їй. — Тоді пропоную вийти на свіже повітря.

— Ти що, не чув, про що я щойно говорила?

— Музика заважає добре чути тебе. А надворі ми зможемо спокійно поговорити, — зухвало відповів він. — Не хвилюйся, я накидатися на тебе не збираюся.