Частина ІІІ. Розділ 2.

Чоловіки сиділи мовчки, один напроти одного. Кірг оглянув приміщення, шукаючи годинник але згадав що тут його немає. Тут все сплановано так, щоб відвідувач не думав за час. Робочий час вже точно закінчився, Ліліт його так і не спохватилася і тепер вже можна бути спокійним,  спішити не було куди. По виразу обличчя Гора теж можна було зрозуміти що він нікуди не спішить. А ще на його лиці була самовдоволена посмішка, мабуть, викликана його передбачення що здійснилося, і Кірг дійсно прийшов до нього. А ще, мабуть, його веселило спантеличення від цього Кірга. Кірг це розумів але це не злило хлопця. Ситуація дійсно була майже містична і він вирішив не переривати митті тріумфу Гора. Слів у Кірга було не так багато і він вирішив що кожне з них буде використано раціонально. Початок розмови він залишив за Гором.

• Я знав що ти прийдеш. Кірг кивнув. «Ти казав це, - подумав Кірг. Бережи слова»
• Мені треба з кимось поговорити. Навіть не так. Я хочу виговоритися.

«Це можна було висловити на половину меншою кількістю слів, - знову подумав Кірг. Звиклий до дефіциту слів, він мислив саме так. Для обох них ця розмова була важлива і Кірг жалів кожне намарно використане слово. Він не знав, що Гор багато років накопичував слова саме на цей момент. Кірг глянув в сторону камери та постарався максимально невимушено рукою провести по обличчю, зачепивши гарнітур.

• Я думаю переживати не треба. Я ходив сюди спеціально і перевіряв. В мене виникла думка, що поселення розростається, більше людей, більше роботи у неї. – Гор показав пальцем на гарнітур. Він не хотів вживати імені Ліліт, боячись що це активує якось її увагу до цього місця та цієї бесіди. 
• А тут що ? Ти бачиш публіку. Тратити на них ресурс ? Люди тут під повним контролем Ліліт, і бажання їх, та їхні потреби добре їй відомі. Замітив як вони оглядалися на мене ? Частина боїться мене а друга сміється з мене. Але ні ті, ні ті не видадуть мене. А знаєш чому ? Щоб видати – треба потратити слова. А вони їх і на їжу тепер жаліють, і тримають сам знаєш для чого. Тут все примітивно і вона це розуміє, тай, мабуть, не тратить на них свій обчислювальний ресурс. І я вирішив це перевірити. Я спеціально підходив до відвідувачів із питаннями які, в різний час, я задав собі.
• Якими ?  - спитав Кірг.

Гор на секунду зупинився. Йому сподобалося що Кірг зацікавився.

• Наприклад, чи не здавалося їм, що огорожа довкола поселення нас не оберігає а ув’язнює. Або чи можливо змінити професію ? Відвідувачі шарахалися мене, деякі реготали а хтось, просто не звертав на мене увагу, роблячи вигляд що не почув. А я ж чекав звуку тривоги в гарнітурі, повідомлення від неї, звуки патрульних дронів на вулиці. Не було нічого.

Промовляючи останні слова Гор підвівся і підійшов до автомата приймання та видачі замовлень. Кірг обдумував запитання  які Гор задавав випадковим зустрічним. Він розумів що тут вони задавалися не з ціллю отримати відповідь, а було це більше дурачеством з його боку, але Кірг здогадувався що для Гора це були не пусті питання. Він згадав свою зустріч із ланями під час обслуговування забору. «А дійсно, думав він, за забором був я, вони ж на волі»

Гор поклав перед Кіргом стаканчик із якимось напитком та відірвав його від роздумів.

• Обдумуєш питання ?  усміхнувся Гор. Про огорожу, чи про професію ?
• Огорожа – відповів Кірг, взяв стаканчик та розглядав у ньому червону рідину.
• Це заспокійливий та розслаблюючий напиток. Не переживай, він не міняє свідомість і ефект не сильний.
• Дякую - відповів Кірг.
• В твоєму віці я б теж задумався про огорожу. Ти любиш свою професію і це видно. Все своє життя тут, я теж любив свою. Я не пригадую дня щоб я пропустив роботу, чи будучи на ній, як небудь її виконував. Вільний час я не жалів на освоєння нових знань та навиків у своїй професії. Думаю, ти вже відчув це задоволення коли після завершення робіт в якомусь секторі, ти бачиш як люди користуються результатами твоєї праці, це заряджає твою наснагу до праці.

Кіргу було це знайоме і він розумів Гора. Ним пройшлося приємне відчуття від уявлення як змонтоване ним розподільче обладнання буде живити житлові бокси поселенців, зимою обігрівати їх, в спеку давати приємну прохолоду, а в темноті світло. Раптом це різко обірвалося, Кірг пригадав для чого він тут і тривога знов повернулася до нього. Тепер результатом його праці буде винищення живих створінь, які нічого злого проти нього не задумували.

• Але це не може тривати завжди, Кіргу. Цього не достатньо. Можливо, в якийсь момент ти доходиш до межі і вичерпуєш себе як спеціаліст. Я зрозумів, що це не може бути всім твоїм життям, що мені потрібно ще щось. Я не міг визначити для себе, що саме це повинно бути. Але єство моє починало бунтувати проти такого мого становища. Спочатку я подумав що це вікове, сили і витривалість у мене вже не ті і тому організм починає про це сигналізувати таким бунтом. Я захотів з цим розібратися і став дослухатися до себе, аналізувати всі свої думки та реакції на події довкола. Таким чином я дійшов до висновку що справа не в тому.

        Це сталося недавно, коли на наше будівництво прибуло посилення новими працівниками. Ти, мабуть, помічаєш вже їх. Я якраз монтував проміжну станцію розподілу води та підвищення тиску. Це була передостання станція. Підведення ж труб до останньої вона доручила новим хлопцям. Вони старалася і до них нарікань немає. Але реальні умови наших ґрунтів вносять свої корективи в те, що на кресленнях. І я показав молодим як можна обійти перешкоди з твердих кусків порід, що потребували багато часу для їх розбивання за допомогою алмазного буріння та закладання гільзи більшого діаметру.