Частина ІІІ. Розділ 1.

Цього разу в Гейзі було якось особливо людно. Чи то Кірг вже просто давно не відвідував такі заклади. Приглядаючись до відвідувачів він помічав багато молодих лиць. І до нього дійшло – в поселення влилася свіжа кров випускників Академії Ліліт, які одразу ж приступили до праці. І, відповідно, тепер можуть собі дозволити проводити тут час. Кірг не давав оцінки всьому що відбувалося довкола. Також, в даний момент, йому була байдужа і причина такої популярності цього закладу, та причина чому нові працівники, тільки почавши свій шлях поселенця, вже мають потребу приходити сюди. Він не планував тут бути ні сьогодні, і ні в якийсь інший момент. Особливо сьогодні.

        А тепер він тут, пропихається між людьми і тримає в полі зору Гора, який іде перед ним, ведучи кудись. Кірг помітив, що деякі відвідувачі оглядаються на Гора. Один із них помітивши його, штурхнув свого сусіда по лавці і вказав рукою на Гора і вони обоє зареготали. Інший відвідувач, що втупився в екран, помітив Гора, який іде в його сторону, жахнувся, прийшов до тями і темпом направився в протилежний бік Гейзу.  Гор зупинився біля вільного табло прикріпленого до колони будівлі. Вибравши щось в меню та промовивши пару слів в сторону екрану, Кірг не почув що саме. Пройшло декілька секунд і Гор із задоволеним виразом обличчя повернувся до нього і дав сигнал рукою слідувати за ним.

        Вони ішли через низький арко подібний тунель з обох боків якого були двері – входи в індивідуальні кімнати. Гор підійшов до самої останньої, відкрив двері і рукою запросив Кірга увійти. Кірг зайшов, за ним зайшов  Гор і закрив двері. В кімнаті було тьмяно, слабке освітлення давав екран, на лівій від входу стіні, а також табло автомата для здійснення замовлень, що обрамлене різнокольоровими діодними стрічками для підсвітки місця для видачі замовлень. На столі, посеред кімнати, слабке, різнокольорове освітлення давав пристрій для формування пару, в який вставлялися із спеціальні картриджі, що видав згадуваний автомат . В повітрі ще стояв запах недавнього його застосування.

        Кіргу раптом стало неприємно тут перебувати і він був майже рішився піти але передумав, іти йому вже не було куди. Він опустився на сидіння, прикріплене до протилежної від екрану стіни та глянув на нього, який був в неактивному режимі і на ньому рухалися різнокольорові полоси, геометричні фігури, міняючи кольори і даючи то яскравішу ту слабшу підсвітку.

        Дивлячись на ці зображення Кірг знову пригадав момент атаки нового дрону на папуг. Розпач найшов на нього. Йому здалося що спогади ці ніколи не покинуть його і йому жити тепер із ними завжди. А він не хотів із цим жити, це було нестерпно для нього. В день, на роботі він відбував свій номер, не маючи тепер до роботи ніякого ентузіазму. Часто йому доводилося прикладати значних зусиль щоб заставити себе там знаходитися. Дізнавшись що передбачає Ліліт під поняттям «засіб впливу» на папуг, Кірг категорично не хотів бути частиною цієї машини. А відбувши свою зміну в день, він не мав спокою і у ночі. Знову і знову у снах хлопець бачив меншого папугу та його потуги зупинити дрона. Чув його розпачливий крик. У вві сні сцена доповнилася ще тим, чого не було на яву, і Кіргові від цього стало ще болісніше. Впавши на коліна і тримаючись за голову папуга обертався до Кірга, їхні погляди зустрічалися. Погляд хлопця був не злобний і не засуджуючий, в ньому відображалося безсилля щось змінити і розчарування. У вві сні між ними була така ж відстань як тоді, коли воно було насправді, і вони б не могли нічого один одному сказати, але Кірг зрозумів, по його очам, що хлопець промовляв «І ти з ними ?».

        Весь наступний день, працюючи на облаштуванні тимчасового містечка, Кірг сперечався із хлопцем і собою. Тепер він був переконаний що цей контакт між ними відбувся і на яву, а сон просто йому це пригадав. Кірг злився на нього за цей погляд. В сто раз краще було б для нього щоб хлопець огризнувся до нього, гарчав, злився, осуджував, проклинав але не це. Кірг не щадив себе, він ставив себе на його місце. Уявляв як він втрачає двох своїх одноплемінників в зовсім не рівній боротьбі з невідомою винищувальною машиною. Він ще дуже молодий і лишився сам. При всій своїй спритності та швидкості шансів вийти із цієї сутички живим у нього немає. Він падає на коліна, обертає голову і бачить подібних до себе створінь – людей. Але розуміє що вони теж проти нього, що вони на боці цієї літаючої металевої вбивці. Частині із них байдуже до нього а інша частина з нетерпінням чекає коли і від нього залишиться випалена в твердому ґрунті воронка.

        Жива уява Кірга завершила моделювати йому цю ситуацію і все аж занило в нього в середині. «Я не з ними» - говорив він в думках до хлопця. Йому було дуже шкода його. «Я не з ними, я не знав, я не для того тут. У мене не було вибору і зараз немає» - Кіргу стало соромно за ту думку. Він не повірив собі. Вона не подіяла та не заспокоїла його ні на грам. Хлопець знав що він міг, і може щось зробити. Він зараз може все кинути і нічого не робити. Відмовитися від участі чи піти на завчасний суд до Ліліт, чи звернутися із проханням заміни місця роботи. Бунт піднявся у нього в середині. Він зупинив роботи із шанцевим інструментом. Випрямився і оглядав все довкола. Працівники займалися своїми звичними  справами. «Я не з вами. Мені не потрібно цього. Я не хочу так. Тепер ви працюєте, спішите. А як б ви відреагували якби залізли мені в думки і взнали що я проти вас?» Кіргу стало легше, він згадав чомусь старця із свого давнішнього сну. «Хто я, старче ? Я не негідник».

        Наступної ночі Кірг знову бачив ці події. Тільки тепер, коли хлопець біг, збираючи дорогою каміння та кидаючи в сторону дрона, а дрон наводив металеву трубу на старшого папугу, Кірг всіма силами намагався зупинити криком хлопця. Він хотів попередити його щоб він розвертався і втікав, що спроби його не мають сенсу. Але як б Кірг не старався, викрикнути слова у нього не получалося. Було якесь приглушене мичання і на події вплинути він не міг.