Частина II. Розділ 8.

Кірг швидко втягнувся в робочий процес  Експедиційної Фази. Дні летіли швидко і не були однаковими. Робота «в полі» чергувалася із роботою в цеху по зборці обладнання і через це час проходив ще непомітніше. Він вияснив що Рода далі працює на тому ж місці, для цього ним було зроблено запит до Ліліт щодо стану будівництва сектору. Кірг не бачив в цьому нічого підозрілого, тим більше що йому справді могло було цікаво як там справи, оскільки він, до недавна, теж був там активним учасником.

        Не знав тільки він причини того, що Рода не зазнала змін у своєму житті. В цьому вони повинні завдячувати Сіту. В його лиці вони мали союзника, про якого навіть не здогадувалися. А він же знав про їхні зустрічі і був їхнім свідком. Якимось чуттям він здогадався, що на його очах зароджується щось важливе і справжнє, щось таке, чого він, мабуть і очікував від людей.  Це був період другої молодості Сіта і багатьох відкриттів. Найперше що його приємно здивувало, що у свої 42 роки, він взагалі ще здатен чомусь так дивуватися і на щось так живо відкликатися. Його до відчуття сорому вразило те що є така сторона людського єства - тиха і мирна, без лихих намірів, без хитрісна, а він так багато часу очікував авантюри та протесту, гучної заяви від людей про щось нове та інше, відмінне від реальності Ліліт. А це нове  та інше, яке він бачив у молодій парі, не шукало самоствердження, не кричало про себе на весь віт, а навпаки, потребувало тиші і невідомості.

От і він добровільно захотів стати на сторожі їх невідомості для системи. Хоча спочатку йому довелося познайомитися ще із одним неприємним явищем — заздрістю. Тоді Сіт, не свідомо, декілька раз ставив себе на місце Кірга. Це були короткі моменти приємних мрій, та прагматичний розум Сіта не давав їм розвитку. Очевидно було що це місце не його. Йому подобався Кірг і вони з Родою гарно дивилися зі сторони.

Тому він виділив собі роль спостерігача, вболівальника, із твердим наміром, при можливості, їм допомогти. По роду служби можливість така у нього була. Це Сіт змінив маршрут патрулю вального дрона, що міг зіпсувати їх спільне катання та стоянку на пагорбі. Одного разу дрон пролітав біля них на їхньому перехрестку і Сіт в ручному режимі, під приводом потреби додаткового контролю, сфокусував його бачення на подіях біля Гейзу, де якраз було скупчення відвідувачів біля входу. Але повністю їх убезпечити він не міг. І Сіт із сумом відмічав зміни в їхніх індикаторах в системі безпеки Ліліт. Кірга - став  темно оранжевим а Родин пожовтів. І він здогадався про причину залучення Кірга до Експедиційної Фази. Ліліт не могла розкидатися зараз людьми, тим більше із кваліфікацією як у Кірга. Із тривогою він передбачав, що після цього, до нього будуть застосовані строгіші міри. Але поки триває Фаза можна бути спокійним.

А темпи виконання робіт Фази тільки нарощувалися. Вже було прокладено кабелі та заживлено першу станцію підзарядки та завершувалося прокладання кабелів зв’язку до станції посилення та передавання сигналів. Це була відправна точка нової Фази і далі темпи виконання мали наростати. Відстань до поселення складала десять кілометрів і на цій станції передбачалося влаштувати невеличке будівельне містечко із двох’ярусними боксами для проживання, та складом із усім необхідним для подальшої роботи та проживання. Потрібно було влаштувати огородження цього місця, подати на нього напругу. За Кіргом було також і влаштування освітлення цієї території. Закінчивши із цим Кірг залучався до допоміжних робіт по облаштуванню даного містечка. Він розрівнював основу під бокси та підсобні приміщення, допомагав розвантажувати матеріал та переміщати його по території.

Це були дні відносного затишшя для працівників. Землерийна техніка кожного ранку у супроводі патрулювальних дронів розїжалася у трьох напрямках для влаштування траншей до наступних станцій. Тепер патрулювальним дронам не було потреби повертатися на підзарядку до поселення, вони були завжди на станції і чергувалися для забезпечення безперебійної роботи землерийної техніки, якої теж було достатньо. І як тільки поступав сигнал про завершення заряду однієї, на її місце із станції вирушала нова, а ця поверталася на до зарядку. Кіргу подобалося спостерігати за роботою цієї досконалої машини Ліліт, що перетворює чужу, мертву пустоші на цивілізацію. Він відчував що він є учасником чогось важливого і тому уважно за всім спостерігав і складав у себе в пам’яті.

Був початок квітня, погода була на рідкість тепла для цього періоду. Ліліт дозволила працівникам під час виконання робіт знімати куртку робочого одягу і Кірг стояв із закатаними рукавами натільної білизни обпершись на ручку кірки. Був час короткого відпочинку після чергового підходу боротьби із непіддатливим твердим ґрунтом. Техніка була залучена на основних траншеях, а Кіргу потрібно було виконати не глибокий рів для закладання труби під кабель і заживити підсобне приміщення.

Він радів цій фізичній роботі на свіжому повітрі. Руки були заняті а мозок міг обдумувати своє. Найчастіше цим “своїм” була Рода. Хлопець знав що скоро він буде тимчасово переселений сюди, і в поселені якийсь час його не буде. Можливість зустріти Роду стане нульовою. Буваючи, у вільний від виконання роботи Експедиційної Фази час у поселенні, Кірг глибоко, в резерві, на випадок як щось станеться, або якщо він дуже захоче знов її побачити, завжди мав крайній варіант – відшукати Роду там де вона живе. Так, це передбачало проходження двох секторів у не робочий час, питання від Ліліт і якісь пояснення, але варіант такий був і він б обов’язково викрутився, принаймні він був у цьому впевнений.

Бували моменти, що сидячи у себе в боксі у неділю, чи вечором після роботи він майже зривався для реалізації цього плану, і завжди стримував себе. Заспокоював себе тим, що ще рано вдаватися до цього, що він ще не критично скучив за нею. Страшно було лише від цієї думки, що це не «критично». А як тоді критично? Рятувала його втома від роботи та відчування важливості своєї місії, що можливо і збільшило увагу до його персони зі сторони Ліліт.