Частина ІІ. Розділ 5.

Кірга надії та прогноз Ліліт справдилися. Він пролежав у себе в боксі три дні. Ці дні йому часто пригадувався час проведений в Академії Ліліт, де студенти після занять відправлялись спальне приміщення, а далі кожен направлявся до своїх індивідуальних спальних модулів-комірок, для економії місця, вмонтованих в стіну у три яруси.  Розмірами вони були із ліжко і висотою в половину людського зросту. Біля входу в комірку - маленька шафка для розміщення одягу, взуття та речей для особистої гігієни. Матрац, подушка, одіяло, отвір над головою для вентиляції і шторка при вході, що виконувала роль дверей і повна тиша. Світло гасилося та включалося згідно введеного Ліліт розпорядку дня. Так студенти проводили половину свого часу. Замовкав там і гарнітур із голосом Ліліт, протягом дня студенти отримували багато інформації, яку зараз їм потрібно було переварити  в тиші і на одинці із самим собою.

Задумка ще й була мабуть і у тому, що лежачи так кожного дня по дванадцять годин на добу, студент повинен звикнути до тишини і до перебування самим собою серед великої кількості людей і назавжди навчитися подавляти у собі бажання заговорити з кимось чи потребувати когось. Це було заборонено правилами. Звичайно що траплялися зривання, і час від часу тишину спального приміщення порушували викрики, істеричний сміх чи плач. Не відрізняючи один одного за голосом, решта студентів отримували можливість урізноманітнити свій час інтригою, кого вже від завтра вони не побачать на ранішньому шикуванні.

Ліліт пояснювала студентам що бажання того студента, що зірвався цього разу, виконано. Адже в переважній своїй більшості вони не могли витримати цей режим життя та навчання. Бідолахи викликали що не можуть вже так, що їм надоїло і вони не хочуть тут бути. Вони звинувачували Ліліт та решту студентів, сміялися з них, але майже завжди закінчували плачем. Кіргу було шкода їх, шкода що одна людина для поселення вибула із строю, але він не розумів їх. Кірг вже тоді вирізнявся дисциплінованістю і раз були такі правила він їх приймав і за ними жив. Йому подобалося та легко давалося навчання, він розумів що це такий етап його життя і перетерпівши його почнеться вже новий і більш насичений на події.

Також, Кірг швидко зрозумів що йому потрібно навчитися структурувати свій вільний час в тишині і заповнити його чимось. Він пригадував і систематизував отриману на заняттях інформацію, пов’язував її із раніше отриманою. Завчав на пам’ять нову термінологію по спеціальним та загальнорозвиваючим предметам. Потім, він пригадував події дня і відслідковував свої перші реакції на вчинки інших, на слова та зауваження Ліліт. Те що він помічав за собою і воно йому не подобалося Кірг постановляв собі на майбутнє виправити. Стала йому в пригоді і від природи розвинена фантазія, завдяки якій, він міг заповнити час уявляючи альтернативні варіанти денних подій, наприклад на виробничій практиці чи на громадських роботах де він проявляє кмітливість і розум, чим завойовує повагу однокурсників та Ліліт. Любив він також уявляти вже свою самостійну професійну діяльність при будівництві нових секторів, для чого їхнє покоління і готувалося. Кірг навчився бути самим із собою і йому це подобалося.

Ще частину того часу він заповняв побаченими у Ліліт чи навіть придуманим ним самостійно маленькими вправами чи то для очей, пальців рук або ж живота. Всім було відомо про обмежений фізичний ресурс поселенця від якого буде залежати тривалість кар'єри. Кірг бажав тривалою і насиченої кар'єри і тому вже там він робив і такі дрібні вчинки, закладаючи її фундамент.

Але будучи спостережливим та допитливим юнаком, який має багато вільного часу для роздумів, Кірг паралельно із цим тоді ж і закладав фундамент своїх сумнівів. Вперше вони у нього появилися саме в цей період життя. Всі довкола знали що вони створені і відібрані, кожен для своїх професій, ідеальним розумом Ліліт. Кожен мав свої особливості та індивідуальність, це було очевидно і зустрічалося в повсякденній діяльності. Ліліт любила різноманітність і наповнювала нею свої створіння, одночасно використовуючи це і для великої різноманітності потрібних поселенню робіт. Чому ж тоді відбувалися зриви у студентів. Що це, помилка Ліліт ? Збій у програмі ?

На академічних заняттях Кіргу часто доводилося мати справу з різними механізмами, будівельними чи то виробничими. Наприклад, він вивчав та обслуговував і час від часу проводив дрібний ремонт машин по виробництву і фасуванню продуктів харчування і зрозумів, що вони дають збій. Це стається раз на певну кількість випадків і без цього не можливо, це як одна із складових їх роботи, задача із працівників та операторів вчасно відслідковувати збої та їх коригувати, чи то у дозі фасування чи то у типі інгредієнта. Проводячи такі аналогії Кірг пояснював собі ці зриви молодих поселенців, що це теж збій у системі, імовірність якого не велика але завжди присутня. Ця думка не сподобалася Кіргу. Виходить Ліліт це механізм який теж дає збої а вони її продукт ? Він хотів вірити у ідеально і всемогутню Ліліт що не помиляється і бути частинкою цього ідеального організму.

Тоді він прийняв мабуть саме правильне на той момент для себе рішення. Будучи ще юним і на зорі своєї кар’єри поселенця, він вирішив відкласти ці думки, вирішивши, що він не володіє і не може ще володіти повною картиною, тим більше що цивілізація Ліліт функціонує чудово і він щоденно має можливість у цьому переконуватися.

Пройшли роки, Кірг став дорослим молодим чоловіком. Але і цього разу, будучи в ізоляції, тепер у своєму власному житловому боксі, який був набагато просторіший за спальний модуль-комірку в Академії, він знову вирішив не турбувати себе, поки, важкими думами. Разом із ізоляцією свого інфікованого тіла він наклав ізоляцію на свій неспокійний розум, який поривався забігати наперед до подій, на які він зараз вплинути не міг. На них прийде ще час і досить скоро. Але два корисні висновки він виніс із собою після ізоляції. Перший, це щосуботи відвідувати громадські роботи для Ліліт для покращення свого балансу слів. Друге – повідомити про це Роду, і у разі якщо обірветься їх контакт на будівництві, щоб вона знала де вони можуть зустрітися. Кірг лежав і докоряв себе, як він раніше не додумався до цього.