Частина ІІ. Розділ 2.

В неділю зранку вони зустрілися у назначений час. Рода вже чекала його і коли Кірг підійшов, вона йому усміхнулася, якось, навіть, більше ніж раніше. Рода намірено хотіла своєю поведінкою продемонструвати що у неї хороший настрій, компенсуючи, мабуть, свою п’ятничну похмурість. Це був хороший початок їхнього першого спільного вихідного. Було голубе безхмарне небо, Ліліт у  гарнітур зранку повідомила, що температура повітря складає одинадцять градусів тепла.

        Зустрівши усміхнену Роду Кірг дуже зрадів і тільки зараз подумав, що він не розглядав варіанту що вона не прийде, що зустріч не відбудеться. У нього була хороша уява і він на мить уявив цей сценарій і можливе розчарування від цього, буквально пройшло його тілом несучи розчарування. Але він різко відкинув це, не потрібне тепер, заняття. «Поки все по плану і нехай так і продовжується» - подумав Кірг.

        Не самовпевненість Кірга відкидала варіант сьогоднішньої відсутності Роди, а переживання  за інше, за яким він і не  подумав що, план може обірватися так і не розпочавшись. А саме, Кірг не знав  чи Рода вже бувала там. Йому чомусь дуже хотілося щоб це було її перше відвідування. Також, Кірг мало знав Роду і були митті сумнівів, чи їй сподобається такий вид дозвілля. Наступним що займало його розум був вибір правильних локацій у Центрі, та складання продуманого маршруту екскурсії.

        Кіргу вже доводилося один раз відвідати цей Центр. Це була організована Ліліт групова екскурсія молодим спеціалістам на початку їх кар’єри, що співпала із початком будівництва нової групи секторів. Тоді був початок Фази Розбудовувачів, молоді працівники, вчорашні випускники Академії Ліліт, завершили з випередженням плану підготовчі роботу з влаштування інженерних мереж, тимчасових будівель та споруд майбутнього великого будівництва. Та в якості заохочення і підживлення їх ентузіазму, Ліліт в декілька заходів, не вимагаючи трати власних слів, доставляла працівників у свій Центр.

        У Кірга ще живі були спогади цієї події. Це відвідування частково сформувало його як працівника, як жителя цивілізації Ліліт. Закінчивши Академію Ліліт в числі самих успішних студентів Кірг мав відмінні теоретичні знання, а початок Фази дав можливість реалізовувати свої знання в ділі, чого так прагнув Кірг і про що мріяв, будучи студентом. Екскурсія ж Центром Ліліт, ув’язала  юному Кіргу всі набуті ним знання та не великий ще життєвий досвід у цілісну картину світу. Сформували його зв’язок із минулими поколіннями та бачення власного місця у цивілізації.

        Вони з групою відвідали локації із відтворенням аскетичних умов проживання учасників Фази Засновників, тяжких умов праці шахтарів Фази Накопичення. Захоплювалися експонатами знарядь їх праці, їхніми тісними боксами для проживання та побуту, позбавлені багатьох зручностей, які зараз Кіргом і його поколінням сприймаються як належне. Ще там були мультимедійні інформаційні стенди, звідки голодний до знань та цифр розум Кірга поглинав інформацію про їх обмежений раціон, про показники їх праці, виражені в тонах, мегаватах, кілометрах. А юне і гаряче серце Кірга запалювалося гордістю приналежності до цієї цивілізації та спрагою до подвигів. Звичайно, що він розумів що ці часи пройшли, і від нього як і від інших учасників Фази Розбудовувачів, не вимагаються такі ж звершення та терпіння як від попередніх поколінь. Та і у нього були сумніви, чи він та його сучасники справилися б з таким. Одне він чітко усвідомив для себе, а саме, що він тепер не просто протягує кабеля з точки А в точку Б, не просто подаватиме напругу черговому споживачу електроенергії, він - продовжує їх справу, надає сенсу їх терпінням та позбавленням. І тоді у тих хто прийде після нього, умови проживання будуть ще кращі та безпечніші, завдяки і його старання в тому числі.

• Була там ? - спитав Кірг ідучи з Родою в сторону зупинки транспорту. Рода головою показала що ні.

«Прекрасно -  думав Кірг. Їй сподобається, їй не може не сподобатися. Не знаю як влаштовані дівчата, і чи відкликнеться їй ця екскурсія як мені тоді, але вона точно піде їй на користь. І добре що саме я її звожу сюди вперше. Експозиція Центру продумана до деталей і вона не може не захоплювати. Але так б хотілося самому їй, своїми словами розповісти про ці події і цих людей, про те що зрозумів тоді я». Ця нова думка, стати розповідачем для Роди, захопила Кірга. Він розумів що у нього немає такої кількості слів на балансі, але помріяти йому ж ніхто не забороняв. І вже підходячи до зупинки Кіргом було внесено доповнення до його плану, а саме - в якийсь момент екскурсії, в який саме, він вирішить по місцю і по ходу діла, короткими словами постаратися розповісти щось Роді, щось, що йому дороге і він надіявся що стане дороге і їй.

        Звернувши на вулицю де знаходиться зупинка, хлопцем пройшла коротка паніка, відбулася перша подія не за його планом - на зупинці стояв пасажирський дрон, якого, по розрахункам Кірга, ще не повинно було бути. Звичайно, що він по своїй звичці давав запас часу і планувалося ще до десяти хвилин очікування транспорту, а от вже на місці і можливо, от-от поїде. Сьогодні не  робочий день, найближчий по розкладу перевізник прибуде аж в обід. Довго не роздумуючи, більше інстинктивно, Кірг обернувся до Роди, схопив її за руку і побіг.

        Бігти було метрів сто п’ятдесят і вони встигли. Стоячи на задній площадці для пасажирів, вони віддихувалися від спринту, на лицях у них була усмішка, яка завжди буває коли стресова ситуація проходить і тепер позаду. Тут раптом до нього дійшло, що він ще досі тримає Роду за руку. Рода, мабуть теж це замітила, але робила вигляд що не помічає. Максимально невимушено Кірг відпустив Родину руку, благо була причина, потрібно було оплатити дорогу і Кірг пройшов в сторону блоку розрахунку пасажирів та натиснув на потрібну кнопку. Голос Ліліт в гарнітурі повідомив що вони на зупинці групи секторів №3.

• До Центрально площі, два квитка, - промовив Кірг та направився до Роди.