Частина ІІ. Розділ 1.

        Зустріч Кірга та Роди в п’ятницю пройшла не так, як б Кірг цього хотів. Було закінчення робочого тижня, Кірг забезпечив електропостачанням та електроосвітленням хіменту майбутнього сектору. Він міг побачити тепер результат декілька тижневої праці і у нього виникло бажання відсвяткувати цю подію. Звичайно що у компанії Роди, заодно і матиме нагоду реалізувати свій давнішній намір зводити її до Гейзу і пригостити чимось таким, що вона ще ніколи не пробувала. Була досить тепла, цього разу, рання весна і після закінчення дня на вулиці було ще достатньо світло.

        На цей раз Кірг прийшов на місце зустрічі раніше за Роду. Подумки він планував як змінить звичний їм маршрут так, щоб проходити повз Гейз, зупиниться біля його входу та жестом запросить Роду у середину. Кірг так глибоко увійшов в свої думи, що стоячи там один, біля центральної брами сектору 86, він відтворив декілька раз цей рух запрошення, потім стрепенувся і чуть було не розсміявся, уявляючи як дивно це виглядає зі сторони та зрадів що в цей момент не застала його Рода. В хлопця був хороший настрій і непоганий план на цей вечір. Запас слів дозволяв йому це маленьке свято. У душі Кірг дуже надіявся що якась із тих кабінок, в яких любив сидіти він сам, буваючи в Гейзі, буде сьогодні вільна. Також дуже бажано, щоб це була якась із дальніх кабінок, для максимальної ізоляції від досить шумної і не завжди приємної публіки Гейзу.

        Кірг не боявся тієї публіки але сьогодні був особливий випадок. Він мав бути не сам, а з дорогою для нього людиною, тому нічого не мало б зіпсувати цей вечір. Раптом він згадав, що сьогодні у більшості закінчився робочий тиждень і надії Кірга на спокійну обстановку гаснули. На пам’ять прийшла його випадкова зустріч із відвідувачами Гейзу на вулиці, але відкинув від себе негативні думки. Це його план, його маленька подія і нічого не зіпсує їм її.

        Але сталося інше, що заставило Кірга відмінити свій план. Явилася Рода і на жаль для нього сьогодні вона була похмура, не такою як він звик її бачити. Хоча скільки раз він її бачив - подумав він і порахував що цей тільки третій. Кірг усміхнувся до Роди, у відповідь вона постаралася вижати із себе посмішку і вони направилися в свою сторону.

        Хлопець не знав причин її похмурості, він справді розгубився та ідучи дорогою, в голові в нього був цілий вирій думок які він вирішив структурувати. Першим ділом, він для себе відмітив що похмурість та серйозність Роді дуже личать, і йому приємно дивитися на неї в цей момент. Але подумки Кірг докорив себе за те що він за часто поглядає на неї. Хода їхня була швидка і Рода зосереджено щось роздумувала, але не пропустила для себе часті погляди Кірга, і їй було це приємно, хоч ззовні вона ніяк це не проявила.

«То що у тебе сьогодні такий чудовий настрій не означає що він повинен бути таким у всіх. У кожного свої обставини», - продовжував Кірг свій внутрішній діалог. Можливо вона не рада зустрічі, а можливо у неї щось трапилося, а я зациклився на своєму і вимагаю від неї відповідати придуманому пів години тому назад, мною планом. А чого б не просто не спитати

• Все добре ?

     Рода зупинилася, на її обличчі було видно зусилля яким вона повернула себе туди, до Кірга від своїх роздумів. Декілька секунд вона стояла ніби пригадуючи, що спитав Кірг і різко закивала головою. Їй стало незручно, вона зрозуміла розгубленість Кірга, вона дійсно була похмура і задумлива цього разу, але нічого не могла із собою вдіяти. Вона не хотіла призволятися при Кіргу і їй була приємна його компанія під час дороги додому. Цього разу у неї получилася природня її усмішка, і вона поспішила заспокоїти Кірга:

• Так....буде.... скоро, - відповіла Рода ще раз усміхнулася і вони продовжили ходу.

     Кірг  підбадьорився і по дорозі йому прийшла нова ідея. Ця ідея настільки сподобалася йому, що він навіть зрадів похмурості Роди і відміні походу до Гейзу. Кіргу захотілося скоріше дійти до місця їхнього прощання щоб повідомити Роді свій намір. Тепер він вирішив не розстроюватися можливій не такій реакції, яку він б хотів побачити на її обличчі. «Ідея хороша, -думав він, - і підем ми післязавтра, ще є час для зміни настрою у неї, а як ні, то ми разом його змінимо гарно проведеним часом». До Кірга повернувся його оптимізм та впевненість. Вони дійшли до роздоріжжя до своїх секторів. Кірг повернувся до Роди і дивлячись їй в очі промовив:

• Післязавтра, десята, тут, екскурсія.

    Кірг проговорив це твердо, не чекаючи згоди, а просто ставлячи її перед фактом. Мабуть він боявся не побачити в її очах такого ж ентузіазму, яким він був заряджений сам, чи ще гірше, відмови чи сумніву. Кірг усміхнувся, повернувся у свій напрямок та впевнено попрямував до себе. «А що ?, - думав він, завернувши до свого сектору. Всі затрати на мені, від неї тільки присутність. Навряд у неї були цікавіші плани на неділю. А затрати будуть. Нічого, зароблю. Завтра піду на роботи для поселення і на дорогу вже рахуй що буде»

      Кірг зробив так як і планував. Суботу він відпрацював для поселення. Робота цього разу, на жаль для Кірга, була не на вулиці а в акумуляторній. Весь цей день йому довелося обслуговувати велику кількість акумуляторних батарей та зарядних станцій для патрульних дронів. А потім ще, не очікувано для нього, привезли велику кількість комплектуючих для стаціонарних зарядних станцій для літаючих дронів, які потрібно було зібрати.

     Втомлений Кірг перелічив для себе плюси раптової додаткової роботи. «Більше годин, більше слів. Слова завтра мені дуже пригодяться. Тай і чого спішити додому. Що там ще робити. Тай не сидиться мені сьогодні спокійно в очікуванні завтрашнього дня, а тут я зайнятий і час летітиме швидше. А ось і транспортний дрон із додатковим пайком. Дома вже можна не тратити слів на вечерю. Що там у нас сьогодні ? Макарони з фаршем, просто та ситно. Ще майже гаряче. Цікаво, а для чого стільки зарядних станцій ? Ліліт вирішила оновити обладнання, чи будуть запущені ще будівництва нових секторів ? Але з тими б вчасно справитися. Поживем – побачим. А ось це треба буде тихенько забрати із собою». Кірг помітив папку із типовими схемами збірки вузлів станції. Він розклав папір на столі не так з метою ознайомлення із схемою, його знання дозволяли йому обійтися і без схем, а більше для того щоб переконатися в чистоті однієї сторони паперу для Роди. Так воно і було, одна із сторін схеми мала тільки декілька надписів не великим шрифтом, а розмір був у двічі більший за папери, принесені ним для Роди раніше.