Глави 41-42

Глава 41

У відповідь на слова Тома жінка кидається у вікно і немов летить через усю кімнату до Ситули.

— Ситуло! О, миленька, знаю, довго йшли.

За її спиною вже вирує битва, усі блискавки намагаються потрапити в неї, поки вона старається відвести Ситулу подалі від центру подій. Це Хорея! Вони прийшли! Фідж передає паперових пташок з повідомленнями до Рейті та Лайди, проте невдовзі вони кудись зникають, не потрапивши до їх рук в процесі битви.  Раптом Лайда біжить назад, у те вікно, звідки прилетіла і сідає на мітлу. За нею летить купа іскор, що не відстають, навіть коли вона достатньо далеко відлітає від тієї потаємної кімнати.

Тим часом у кімнаті у Зої, Синамуса, Міллі, Маріан та Мартин:

— Потаємна кімната! — вигукує різко Зої, прокидаючи поранених друзів. — Памʼятаєте ту потаємну кімнату, де ми тренувалися ? Чи не думаєте ви, що ми тоді знайшли сховок злодіїв?

— А як тоді там опинилися тварини-розвідники, ой, тобто друзі Ситули? — потираючи очі, говорить Мартин.

— Можливо вони зустрічалися раніше? — сама зціпенівши від свого висновку, сказала Зої.

Усі застигли в нерухомості, дивлячись на Зої.

— А твоя паличка… Напевно, на неї подіяла та аура, через яку не загорівся « Люмус» у Ситули. Тільки чому це відбулося саме у вас двох? В нас теж були проблеми з використанням чар в цій кімнаті, проте вони були не такі серйозні, — гадає собі Синамус.

— Можливо це обмеження найсильніше діє на певні види паличок? Ну, знаєте, різна деревина там… — додає Маріан.

Всі перевели нерухомі погляди на Маріан.

— Видно, ми всі погоджуємося з цими думками, — протягнув Мартин.

Міллі все ще спала, вона була поранена найсильніше. Друзі поступово припинили розмовляти і знову вляглися на сіно, попередньо випивши чай.

***

— Та чого ж ви від нас хочете, чому ми бʼємося? — в процесі битви питає Рейті.

— Ви перші напали на нас, тобто ось ця жіночка в темряві, — кидаючи зелену блискавку в той бік кімнати, говорить Том.

— Тож давайте ми закінчимо битву і поговоримо?!— пропонує Фідж, відбиваючи атаку кремезного чоловіка.

— Тоді на рахунок 3 опускаємо палички, — повільно мовить Том. — Один…два…три

Остання блискавка вмить пролітає кімнатою і все швидко затихає.

— Підступний голодранець! — викує Фідж, тримаючись за напрочуд порізане плече.

Битва знову розгортає рух, вже ніхто нічого не говорить. Єдиною метою є перебити всіх до одного, що на одній стороні, що на іншій.

— Безглузда боротьба, навіщо ви це робите? — здаля кричить ледве притомна Ситула.

— О, Ситула прокинулася, — повертаючи вправо, аби уникнути прямого удару палички, говорить Том. — Скажу так, усе, що тільки може зробити мене сильнішим.

— Навіщо тобі ця сила? — кричить Рейті.

— Аби встановити справедливість у світі магів! — зривається Том. — Чи ви знаєте скільки людей хочуть бути щасливими, але вимушені здаля бачити успіхи інших людей, самі заробляючи собі на життя і не маючи батьків!

На цьому моменті блискавки припиняють літати по кімнаті знов. Усі застигають в мовчанні.

Глава 42

З превеликим здивуванням усі дивляться на ледь не червоне від гніву лице Тома. Навіть Ситула підняла голову і зі смішним виразом обличчя подивилася на нього. Хто очікував, що до цього спокійний і врівноважений чоловік так несподівано взірветься? Схоже, це його болюче місце.

— То чи думаєш ти, що зможеш таким чином встановити справедливість? — питає із серйозним обличчям Хорея, міцно тримаючи Ситулу. — Шляхом вбивств невинних людей? Чи є це насправді справедливішим?

Том мовчазно дивиться на людей навпроти:

— Шлях до справедливості лежить через відповідальність людей за себе та свої вчинки, а також толерантність до інших. Ми не можемо встановити справедливість для себе, роблячи те, що може нашкодити іншим…— продовжує Хорея. — Зло… вірить, що воно – добро… Ніхто не хоче чинити зло, воно здатне існувати, тільки прикриваючись добрими намірами.

— А істина ж тут в тому, що вона для кожного своя, — підхоплює Фідж. — Ми переживаємо різні думки та переживання протягом життя і формуємо наш світогляд. Проте як ми себе поведемо, чи відпустимо минуле, чи захочемо помститися кривдникам, залежить тільки від нас. Розірвати коло зла може тільки той, хто не захоче робити останнього. Це дуже складно, проте це і є найбільшим подарунком для таких самих як і ми.

— Ми всі відрізняємося характерами, — підключається Рейті. — Іноді ми буваємо нетактовними чи неуважними, іноді спалахуємо, іноді буваємо невпевненими в собі. Ти не знаєш, що прожила інша людина, щоб стати такою, ти не знаєш кому чиниш помсту… А можливо, вона навіть не хотіла тебе образити.

— А тому тільки розуміння одне одного й дружня співпраця допомагають створювати нову справедливість, — добротно відкашлявшись, мовить Ситула.

Постає хвилинне мовчання, ніхто навіть не ворухнеться. Кремезні чоловіки вже відчувають тепло сліз на повненьких щоках. Том стоїть, втупившись в підлогу з широко відкритими очима. На секунду він дивно посміхається.

— Які ж ви добрі, — піднімає він голову. — Стільки всього мені розказали. Що ж, давайте тоді встановимо нову справедливість в цій кімнаті. Суперників повинно бути порівну!

Зелена блискавка пролітає через всю кімнату та влучає прямісінько у Рейті.

— Рейті! — влітає у вікно Лайда, яка не була присутня в епіцентрі обставин весь цей час.

Том замахується паличкою та збирається вдарити Лайду новим закляттям, як нові прибульці залітають у знамените польотне вікно та розбивають ще кілька з них.

— Вчителі! — кричить Хорея з надією.

Через в кімнаті зʼявляються нові кольори райдуги, почалася 3 вирішальна битва. Увесь персонал, всі вчителі присутні в цій кімнаті. Крім директора… Всі — проти справедливості Тома Редла. Зрозумівши, що тепер усі його атаки та атаки його супутників можуть відбити, він опускає палицю.