Частина 3

-Чого вам потрібно?-запитала я підійшовши до двох хлопців
Одинакові на зріст , вищі за нас з Ксенею , та чого вже приховувати? Дужі ,високі тільки от що їм потрібно? Одягнені в куртки , та їх обличчя закрите капюшонами. З такими варто говорити прямо... Напастися неприємностей не хочу..

-Нам просто потрібно , щоб ви звідси поїхали. Ми тут зазвичай стоїмо. Це наше місце паркування. Де ваші білети на вечірку?-запитав один з них 
-Не переймайтесь ми вже їдемо . І вочевидь більше тут не з'явимося -сказала я та відтіснивши їх від моєї крихітки відчинила двері , та стала чекати Ксеню , яка досі ще не сіла в машину . 
-Що ти тут робиш? І чого ти ще така молода їздиш на такій важкій машині? У цій місцевості?-запитав хлопець
-Те , що я тут роблю вас хвилювати не повинно. Я сама розберуся ,що мені варто робити. Дякую за знайомство , буду дуже рада поїхати звідси.

-Ти думаєш , це люди твого...-почала Ксеня
Та я не дала їй закінчити 
-Ні. Це не вони... Він би не став. Я певна. Батько вважає що я мертва .
-Але.? Можливо це Олег?.-запитала подруга.
Я нервово зжала кермо ,  кісточки рук побіліли, а моя нога автоматично сильніше нажала на газ.
-Заспокойся Даяно , я перечислюю всі варіанти.-.Нарахунок завтра. Я знаю , що ти не будеш святкувати . Але давай хочаби..
-Ні Ксеню. Я не буду святкувати своє день народження. Це не обговорюється.-прошипіла я , та ввімкнула музику. Подруга закотила очі , і продовживши їсти випічку роздивлялась вечірню дорогу. Ще трохи декілька кілометрів і ми будемо в місті.  Будемо в моїй квартирі. А вже завтра нове життя . Вже завтра почнеться нормальна студентська метушня , а не те що було в моєму житті . Мене хотіли одружити з Олегом через тиждень ! Тиждень! Я встигла втекти . І я неймовірно рада. Батькові потрібна лише вигода . Його б не хвилювало те , що мені завтра лише дев'ятнадцять . А його бізнес партнеру з яких я мала б побратися двадцять вісім . А найгірше що ? Що мене навіть не запитувала . Зайшли в кімнату, повідомили, сказали ,що я тут ніхто і все вже вирішено,і пішли назад. Супер! Життя-прекрасне ніц не скажеш..

                    **************
- Ну як тобі мої хороми?-запитала я Ксеню , коли ми ввійшли в квартиру . 
-Неймовірно!-пропищала вона 
-Кімнату можеш вибрати любу , окрім червоної . Вона зайнята , мною)-сказала я та посміхнулася .
На цю квартиру я потратила не мало коштів , з наслідства , а зробити це все таємно було дуже важко . Але ось я тут стою у своїй власній берлозі так сказати . І падаю від захвату , невелика ,але сучасна лофтова кухня . Навіть у ванній кімнаті є джакузі . Дві кімнати . Та невеличка кімнатка з диваном та телевізором . Я навіть змогла перевезти сюди трохи свого одягу , коли батька не було тиждень вдома , тихенько вибралася , поїхала сюди , та все тут облаштувала. Коли Ксеня висказала мені про те, яка я молодець , та яка я смілива  . Я почувалась ,ще краще. Я не думала , що вона поїде зі мною . Але двом краще ніж самій. Вже завтра ми йдемо в універ . А  , ще тиждень тому ми подавали туди заявки . Мій батько знав , що я хочу в універ в іншому місці , але не знав в якому я підробила документи . Але тепер це не має значення . Коли я їздила сюди то встигла занести свої атестати , та інші потрібні папери. А також мою повноцінно змінену фамілію тепер я навіть в кінці навчання нарешті буду. Не Мушкевич Даяною , а Гушак Даяною (мамине прізвище ).Порозглядавши милі дрібнички  в квартирі я сіла на ліжко у своїй новій кімнаті.Завтра у мене день народження,завтра перший день в університеті.Завтра мені варто пошукати роботу...У мене занадто багато спогадів. Кімната виглядала чудово ,так само як і вся квартира ,все зроблено за моїм дизайном .Білий коврик в центрі кімнати,велика шафа , окреме дзркало в підлогу з підсвіткою,лед стрічка яка обгорнута по стелі,ліжко з червоним постільним комплектом,чорна стіна біля якої стоїть стіл ,полиці з книгами,свічки,та мій червоний чемодан який стоїть в кутку кімнати.В маєтку батька просторіше,дорогше але без душі. Куди не глянь там усе стоїть по заготовленому сценарію,там немає квітів,милих сувенірів або ж простої вази з квітами.Усе створено мінімалістично та як на мене задорого.

Шафи я вже встигла наповнити одягом,черевики поставити на місце,а чемонад сховати . Взявши халат шаппунь ,та гель для душу,я почимчикувала в ванну кімнату.Мене зупинила Ксеня яка в цей час говорила з своєю мамою,тихо зазирнувши в кімнату яку вона обрала я так і застигла біля дверей.Подрга валялася на землі серед купи подушок ,та одягу,біля неї валялася косметика,а смішний хвіст на голові стирчав в різні сторони,пирснувши від сміху я зайшла в її кімнату,усе так як і в мене така ж кімната тільки в блідо-жовому кольорі,та з чорним кольором меблів.

-Бувай мамо!!!-Так усе добре,не переймайся!-сказала Ксеня на натиснувши на клавішу мобільника повернулася до мене.

-Хм..-покрутившись біля мене подруга роздивилася мене зі всіх боків. Потім стала шукати,щось у цій кучі одягу.

-Як ти взагалі ,це все помістила в чемонад?-запитала я повівши бровою

-А так ,це ще не все...-пробурмотіла Ксеня

-Тобто Ксеню?-здивовано подивилася я на неї 

-Подумай сама, Даяно твій гардером складається з ділових костюмів та платтів...Ходити в цьому до університету незручно. Тому..Ну..Коротче дивись що,я для тебе прикупила-посміхнувшись сказала подруга та обернувшись дістала два чорних пакети

-Ні.-сказала я

-Так!Даяно!Так!!!-сунувши в мої руки пакет,відібрала баночки з під шампуню  та халат.

Я здавлено похнюпилась.

-Я не хочу Ксеню..Мені  і мій гардероб довподоби-сказала я

-Ну ,що ти за людина!-пробурмотіла Ксеня -Ти ж навіть не подивилася!-надувши губи сказала вона

-Гаразд я вийду з душу ,і все приміряю-сказала я поки подруга заскакала на місці та широко посміхнулась.

-Ти молодець ,Даяно!Головне не забудь ми не вдома.Тут ти і посміхаєшся і плачеш!І в конфклікти вступай.Заради емоцій будь ласка..-я схвально кивнула головою та поставивши пакети на землю ,ввійшла в ванну ,та стала під холодний душ.