438 рік до нашої ери Афіни

Кассандра з нетерпінням чекала на коханого. Ось вже три роки вона готувала подарунок, що мав звеличити їх любов. Піднести до вічності.

Чарівний еліксир, що має дати безсмертя і владу.

Петрос мав прийти за годину, коли дівчині прийшов лист.

«Через десять хвилин, в публічному домі»

― Зав’язка цікава, ― промовила дівчина.

Щоб її не побачили, чаклунка наклала просте закляття відведення очей. Публічний дім не те місце, де треба показуватись. Але про всі правила і повчання вона забула, коли побачила те, що хотів показати автор листа.

Петрос стояв на порозі і спілкувався з дамою не занадто обтяженою мораллю. Яскраво нафарбовані губи усміхались її коханому, чоловікові її мрії.

Кассандра просто повернулась і пішла назад. Влаштовувати сцени ― вище її достоїнства.

Відкрились тяжкі двері. Чоловік усміхнувся і простягнув руки до чаклунки. Але побачивши очі дівчини, передумав.

― І коли ти збирався розповісти мені про вашу інтрижку. Марія, виросла в тому домі, жила по нав’язаним правилам, була бита життям. Романтичний образ.

― Ти слідкувала за мною!

― Що!? ― скрикнула дівчина. ― Я дізналась про твою зраду, а тебе хвилюють деталі!

― Я люблю тебе, однак її теж, ― відвів очі Петро.

― Але вибір треба робити завжди! Ви разом вже три роки! ― перевернула стіл чародійка, крикнувши.

― Я не можу, ― мало не плачучи відповів чоловік.

― Тоді я тебе навчу, ― відповіла дівчина і закликала магію. Блискавка влучила в тіло вже колишнього коханого і в його пасію.

Кассандра схопила еліксир з тумби і ковтнула. Вона особисто збиралась прослідкувати за уроком.