1532 Невеличке іспанське селище

Ранок був цілком звичайним і світлим. Сім’я ні про що не здогадувалась. Звинувачення прогриміло швидко і несподівано. Марію, дружину Педро, звинуватила в чаклунстві сусідка, мовляв вона бачила, як жінка ввечері підкладала яйце в ясла худобі.

У Марії і Педро було трійко малолітніх дітей і батько сімейства постав перед вибором. Врятувати кохану дружину чи життя.

Марію вже схопили, а він стояв і думав. Дружина обернула на нього очі в сльозах, та це нічого не змінило. Педро зблід і коротко кинув:

― Заберіть від мене це втілення диявола. Мені нічого сказати, ― і відвернувся від матері його дітей.

Жінку поволокли до пастора. Вона витерпіла все, не підтвердила звинувачення навіть під тортурами, адже вірила, що її коханий прийде і врятує. До останнього.

Педро ж тим часом сидів в будинку і дивився в одну точку. Він вже був готовий зірватись і побігти за катами, але його зупиняло усвідомлення того, що діти зостануться без обох батьків. А, можливо, підуть вслід за ними на вогнище. Суворі реалії не давали навіть шансу на свободу.

Наступного дня народ зібрався на площі. Багато хто знав Марію, щодня здоровався з нею, нерідко бачив на базарі. Але сьогодні перед ними стояла не звичайна знайома, а пособниця Диявола. Відьомське створіння. Всі з осудом дивились на жінку. А маленькі діти почали закидати камінням. Такі маленькі, а вже жорстокі. Ненависть їм прививали з народження. Але якщо завтра на плаху виведуть їхню матір, чи вчинять вони так само? Чи зречуться найріднішої людини? Але історія не про них.

Педро стояв в задніх рядах. Він розумів, що побачене принесе йому лише біль, але не міг не прийти.

Марія стояла високо піднявши голову. Вона сподівалась, що той, кому вона довірила життя, захистить її. Забере з цього пекла і подарує спокій. Коли їй на шию натягали мотузку, жінка все ще вірила в чоловіка. Надія не згасала в її очах, доки мотузка не здавила її горло.

Коли Марія задихалась, вона відчувала лише розчарування. Він навіть не спробував. Просто забув про серце, що билося лише для нього, а зупинилось на радість катам.

А Педро стояв і дивився. Не міг повірити, що вона померла. Знав, що до того йде, але сподівався, що дружина виплутається.

Прийшовши додому, він поглянув на дітей. Вони того коштували? Чи його зупинило щось інше? Страх за себе?

Чоловік занадто пізно зрозумів наскільки слабким був. Він зрадив свою дівчинку, що сподівалась лише на нього. І для чого йому таке життя? Для чого воно дітям? До останнього подиху їх будуть цькувати за матір. Він лише зламав малим життя.

Чоловік швидко прийняв рішення. Педро підняв дітей і запропонував їм молока. Остання трапеза. Маленькі дітки з насолодою пили молоко, не знаючи, що сильна отрута їх скоро вб’є.

Педро вийшов до лісу і знайшов перше ліпше дерево. Якщо він не зміг врятувати кохану, то має піти вслід за нею.

На ранок селяни знайшли лише тіла вбитих діток. Чоловіка ніхто навіть не шукав. Лише одна жінка підійшла до безвольного тіла.

― Шкода, що ти так легко подох.